ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" вересня 2010 р. м. Київ К-5404/08
Колегія суддів першої судової палати
Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т., Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року, та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, -
В с т а н о в и л а:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання неправомірними дій по відмові у виплаті компенсації на оздоровлення та стягнення заборгованості по недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2000-2006 роки в сумі 8 966,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, а тому за приписами статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводить виплати не у відповідності з Законом.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано неправомірною відмову Управління у виплаті позивачу недоотриманої допомоги на оздоровлення та стягнуто з Управління на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2006 роки в сумі 8 966,50 грн.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року змінено, стягнуто з Управління на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2000-2005 роки в сумі 6 966,50 грн.
На постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року, в якій ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, внаслідок чого йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХП від 28.02.1991 року, підлягають виплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі –Закон) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років (до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.05р) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України про Державний бюджет регулярно зростав кожний наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 1 Закону № 372-ІV, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836, 562.
Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині нарахування допомоги на оздоровлення за 2006 р. та зазначає, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України № 3235-ІУ (3235-15) від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який до часу вирішення справи не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.
Що стосується позовних вимог за 2003-2005 роки то відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат, тобто про своє порушене право позивач дізнався після отримання неповних сум виплат.
Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи питання застосування ст. ст. 99, 100 КАС України послалися на положення ч. 3 ст. 268 ЦК України, яка стосується застосування строку позовної давності в разі відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю. Однак таке посилання є невірним, оскільки з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішень, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією, бездіяльністю.
Оскільки строк звернення з адміністративним позовом позивачем пропущено, і підстав для поновлення цього строку не вбачається, то в цій частині в задоволенні позову також слід відмовити.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
Постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради задовольнити.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2008 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: