апеляційний суд закарпатської області
88000, м. Ужгород, вул. О.Довженка, 7 тел./факс: (0312) 61-53-83
Справа № 22-548а/06 Головуючий у першій інстанції - Івашкович І.І.
Суддя-доповідач - Кемінь М.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Кеміня М.П.
суддів - Павліченка СВ. Фазикош Г.В.
при секретарі - Талпа С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів у Закарпатській області (надалі ДААК ДПА у Закарпатській області) на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року та апеляційні скарги ОСОБА_1на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року та на додаткову постанову цього ж суду від 05 травня 2006 року
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2005 року звернулася із скаргою на неправомірні дії державних органів: - регіональне управління ДААК ДПА у Закарпатській області та Ужгородського МВ ДВС. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року, яке набрало законної сили, було задоволено її позов, поновлено її на попередній роботі та стягнуто з Закарпатського обласного управління державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4564.17 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в сумі 351.09 грн. Ухвалами від 05.07.2002 р. та 16.04.2003 р. змінено порядок виконання рішення суду із заміною боржника - правонаступника ліквідованого боржника, а саме постановлено стягнути з регіонального управління ДААК ДПА у Закарпатській області вказану суму та видано виконавчий лист, в якому боржником вказане регіональне управління ДААК ДПА у Закарпатській області з стягненням із нього середнього заробітку за час "вимушеного прогулу в розмірі 4564 грн. 17 коп. Дана сума була стягнута з боржника шляхом примусового виконання виконавчого листа та переведення відповідної суми на депозит Ужгородського МВ ДВС і в подальшому така була нею отримана.
Вважає, що при виконанні згаданого рішення до якого внесенні виправлення описки та змінено порядок його виконання відповідними ухвалами суду, суб'єктами оскарження допущено неправомірну поведінку щодо неї, а саме із вказаної суми не було проведено в
передбаченому законодавством порядку відповідних перерахувань та стягнень і сплати податків до державних фондів та установ. В результаті таких неправомірних дій було порушено її право на зарахування часу вимушеного прогулу з 29.08.2000 року по
08.10.2001 року до загального та спеціального трудового стажу, як державного службовця
протягом 13 місяців вимушеного прогулу із втратою права на пенсію на пільгових умовах.
В подальшому в суді першої інстанції неодноразово змінювала позовні вимоги, стосовно порядку захисту її порушеного права, з проханнями щодо зобов'язання суб'єктів оскарження виконати комплекс дій, які на її думку в повній мірі можуть відновити її порушене право.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність регіонального управління ДААК ДПА в Закарпатській області з невиконання постанови державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Слободян Л.А. від
08.08.2002 року № 1463/02 неправомірною та зобов'язано його виконати дії щодо повного
виконання рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року. Визнано
неправомірними дії міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління
юстиції щодо закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-
271 та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 2-271/01 виданого
Ужгородським міським судом 06.08.2002 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковою постановою від 05 травня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вимог про зобов'язання державної виконавчої служби у м. Ужгород звернутися до Ужгородського міськрайонного суду із поданням, про видачу дублікату втраченого виконавчого листа № 2-271 виданого Ужгородським міським судом від 06.08.2002 року та у зобов'язанні ДВС у м. Ужгород відновити виконавче провадження з виконання рішення суду від 08.10.2001 року, та у встановленні строку для подання звіту суб'єктами владних повноважень про виконання судового рішення - відмовлено. Стягнуто із відділу ДВС Ужгородського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 - 3 грн. 40 коп.
Всі сторони подали апеляційні скарги.
Заявниця ОСОБА_1 частково оскаржила постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року та повністю оскаржила додаткову постанову цього ж суду від 05 травня 2006 року. Крім того, в апеляційних скаргах подала заперечення на ухвали суду першої інстанції, які не підлягають окремому оскарженню. В апеляційних скаргах зазначала, що прийняті судом постанови та в процесі розгляду справи ухвали, які окремому оскарженню не підлягають є необгрунтованими, прийняті судом без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, без витребування та дослідження в суді всіх необхідних для цього доказів у справі. Вказує на ряд інших обставин, які на її думку є підставою для скасування зазначених судових рішень та ухвалення апеляційним судом нового рішення, яким її уточненні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Регіональне управління ДААК ДПА у Закарпатській області оскаржило постанову судді від 10.03.2006 року в апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом
обставин що мають значення для справи, просили постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема стверджують, що у виконавчому листі було зазначено саме про стягнення з регіонального управління ДААК ДПА України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу,яка і була в примусовому порядку стягнута з регіонального управління платіжною вимогою та переведена на депозит державної виконавчої служби. Вважають, що з їх боку відсутні будь-які неправомірні дії щодо заявниці, оскільки вони не нараховували їй відповідну зарплату в зв'язку з цим і не могли здійснювати відрахування, які передбачені при виплаті заробітної плати.
Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції оскаржив постанову суду в частині, що стосується визнання його дій щодо закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-271 неправомірним, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 2-271/01 виданого Ужгородським міським судом 06.08.2002 року. В апеляційній скарзі зазначає, що представником Державної виконавчої служби у м. Ужгород в судовому засіданні було повідомлено суд про припинення державної реєстрації юридичної особи міського відділу державної виконавчої служби, в зв'язку з його ліквідацією, а тому справа підлягала закриттю. Крім того, стверджують, що державним виконавцем виконувалось рішення суду не в повному обсязі, а лише в частині, визначеній у виконавчому документі, в якому було зазначено саме про стягнення відповідної суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з ДААК ДПА України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 Оскільки у виконавчому листі виданого судом, не було посилання щодо складання розрахункових відомостей, нарахувань, сплати страхових внесків, податків і т.і., або відповідного зобов'язання боржника вчини ці дії, то державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» було фактично повно виконано рішення суду згідно з виданим виконавчим документом. В силу чого вважають, що скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2004 -року є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг поданих сторонами, дослідивши матеріали справи в межах передбаченої ч.2 ст. 195 КАС України, колегія судів приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, заявницею в січні 2005 року оскаржено неправомірні дії регіонального управління ДААК ДПА у Закарпатській області та Ужгородського МВ ДВС, щодо невиконання рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року, яке набрало законної. Судом першої інстанції розглянуто заяву ОСОБА_1 в порядку адміністративної юрисдикції щодо обох суб'єктів оскарження.
При цьому судом першої інстанції порушено вимоги ч.3 ст. 21 КАС України про неможливість об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Неправомірні дії посадових осіб Ужгородського МВ ДВС під час виконання судового рішення ухваленого відповідно до ЦПК України 2004 року розглядаються відповідно до розділу VII ЦПК України, в цьому ж порядку завершується розгляд справ на рішення дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства до 1 вересня 2005 року, в зв'язку з цим такі скарги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно неправомірних дій регіонального управління ДААК ДПА у Закарпатській області, то заявниця стверджувала, що неправомірні дії цього органу полягали в бездіяльності щодо невиконання в добровільному порядку вимоги Ужгородського МВ ДВС по стягненню в її користь середньмічсячної заробітної плати, а також оскарження ним
судових ухвал та їх не виконання, крім того наводить й інші доводи, щодо неправомірної бездіяльності даного органу пов'язаної з неналежним виконання зазначеного судового рішення із відповідними змінами внесеними судовими ухвалами.
Колегія суддів констатує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною лише у випадку, коли законом чи іншим нормативно правовим актом на нього покладений обов'язок по виконанню певних дій.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між ОСОБА_1 та суб'єктом оскарження ДААК ДПА у Закарпатській області, виникли по питанню
виконанням або не виконанням судового рішення і такі врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» іншими нормативними актами.
Із аналізу статей 24, ЗО Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що добровільне виконання боржником вимог виконавчого документа є виконання такого за власними волевиявленням у встановлений державним виконавцем строк. В інакшому випадку до нього застосовуються заходи примусового виконання судових рішень передбачених ст. 4 Закону.
Крім того ДААК ДПА у Закарпатській області відповідно до вищезазначеного Закону, в даних правовідносинах виступає не як суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а як боржник по виконавчому провадженню.
Виходячи із системного аналізу норм ЦПК та КАС України, слід відзначити, що в обох кодексах закріплений принцип диспозитивності відповідно до якого, оскаржувати або не оскаржувати те чи інше судове рішення є правом, а не обов'язком сторони, яка приймає участь у справі, або інтереси якої порушені судовим процесом.
Враховуючи вищенаведене, не можна визнати обґрунтованим та таким, що базується на нормах матеріального права висновок суду першої інстанції, щодо визнання бездіяльність регіонального управління ДААК ДПА в Закарпатській області з невиконання постанови державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Слободян Л.А. від 08.08.2002 року № 1463/02- неправомірною та зобов'язання суб'єкта оскарження до виконання обов'язків, які на нього не були покладені ні законом, ні судовими рішеннями.
Відповідно до вимог п. 1-4 ч.1 ст.202 КАС України, вищенаведені обставини є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення
судом першої інстанції.
При ухваленні нового рішення, колегія суддів з врахуванням вищенаведених обставин приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, щодо визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта оскарження ДААК ДПА в Закарпатській області по питанню неналежного виконання судового рішення є безпідставними і такі задоволенню не підлягають.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.1-3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, 207 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарш у Закарпатсьтській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року - задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року в частині визнання бездіяльність регіонального управління ДААК ДПА в Закарпатській області з невиконання постанови державного виконавця МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Слободян Л.А від 08.08.2002 року № 1463/02 неправомірною та зобов'язано такого виконати дії щодо повного виконання рішення Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року, - скасувати і в цій частині постановити нову постанову, якою в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1, щодо визнання неправомірними дії регіонального управління департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів у Закарпатській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України, протягом одного місяця з дня складання повного тексту постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.