Справа № 22-775-2006р.      Головуючий у першій інстанції : Мішура В.С.

Доповідач: Демянчук СВ.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 серпня 2006 року                                                                                  м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Демянчук С.В.

суддів : Міщенко О.А., Шашкевича О.О.

при секретарі: Синьків Т.Б.

з участю представника позивачки адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду від 06 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну порядку стягнення аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

В лютому 2006 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну порядку стягнення аліментів.Вказувала, що з відповідача на утримання їх сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, постановою Здолбунівського районного суду від 09.12.2003 року стягнуті аліменти у частці від його заробітку.В зв"язку з погіршенням її матеріального стану, нестабільністю отримання аліментів і незначним їх розміром, хворобою сина та додатковими витратами на його лікування просила визначити розмір стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 500 грн.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 06 квітня 2006 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про зміну порядку стягнення аліментів задоволено частково.

Змінено порядок стягнення коштів на утримання дитини по постанові суду від 09 грудня 2003 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження в твердій грошовій сумі в розмірі 250(двісті п"ятдесят) грн. до його повноліття, починаючи з 13 лютого 2006 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В поданій на рішення апеляційній скарзі, відповідач вказує на його незаконність та необґрунтованість, оскільки судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує на неврахування судом того факту, що його дружина ОСОБА_6 хворіє. Аліменти на утримання сина сплачує вчасно і в повному обсязі.

Також зазначає, що працює в суб"єкта підприємницької діяльності столяром та отримує мінімальну заробітну плату 350 гривень в місяць, дохід його є постійним.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до часткового скасування з наступних підстав.

Задовільняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка отримує від відповідача аліменти, які не перевищують 31 грн., що стверджує про неналежну участь батька дитини в її утриманні, тому позивач вправі ставити питання відповідно до вимог ст. 184 СК про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Проте, з таким висновком, колегія суддів не може погодитись. Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Як видно з матеріалів справи та це встановлено судом, сторони від шлюбу мають сина ОСОБА_5 1999 року народження, який проживає з матір"ю. Постановою Здолбунівського районного суду від 09.12.2003 року з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку щомісячно.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ст.. 184 СК України передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має постійну роботу і сталий заробіток. Будь-яких доказів в підтвердження нерегулярності, мінливості доходу відповідача чи стверджуючі про інші істотні обставин , що мають значення для зміни способу виконання стягнення аліментів, матеріали справи не містять.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.. 184 СК України при стягненні аліментів, і вважає за доцільне визначити розмір аліментів в розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача. Зважаючи, що відповідно до 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому керуючись даною нормою матеріального права слід частково задовольнити вимоги ОСОБА_4 та визначити стягнення з відповідача щомісячно аліменти не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст.ст.303, 307,309, 313-314, 316 ЦПК України, ст.ст. 180,182,183 СК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 08 квітня 2006 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3, 1977 року народження на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Стягнення аліментів в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку проводити з 13 лютого 2006 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.