Україна

Апеляційний суд Житомирської області

10008, м.Житомир-8, вул. 1-го Травня, 24, тел. 47-26-44

УХВАЛА

Іменем   України

14 вересня 2010 року.                                                                           м. Житомир.  

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Романова О.В.        

суддів: Ткача С.О., Слісарчука Я.А.  

                                                 з участю:

прокурора Філя С.В.

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,              ОСОБА_3  

засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Коростенського міськрайонного суду  від 01 червня 2010 року щодо

ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, з вищою освітою, не одруженого, працюючого рентген - лаборантом Коростенської центральної міської лікарні,   відповідно до ст. 89  КК України не судимого,  

засудженого за ст. 296 ч. З  КК України на 3 роки 6  місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України   ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком  3  роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено  обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 2 КК України виправдано, за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди  залишено без розгляду.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа  № 11-559                                                                                                   Суддя 1 інстанції – Коренюк В.П.

Категорія: 121 ч. 2, 296 ч. 3 КК                                                                            Доповідач 2 інстанції – Ткач С.О.

Вироком суду ОСОБА_4 був визнаний винним і засуджений за те, що 26 листопада 2007 року  біля 1 години 30 хв., неподалік бару "Том і Джері", по вулиці Грушевського, 27 у місті Коростені, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушив громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та цинізмом, зневажливо ставлячись до честі та гідності громадян, вимагав у ОСОБА_1 віддати одну з жінок,  що разом з ним вийшли з приміщення бару.

ОСОБА_1 зробив зауваження ОСОБА_4 на його негідну поведінку. Тоді ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 безпричинно, з хуліганських спонукань, наздогнали ОСОБА_1 за приміщенням бару "Том і Джері", умисно завдали йому від 3 до 5 ударів кулаками по верхній частині тулубу.

ОСОБА_1 кинувся втікати від нападників, тоді ОСОБА_4 наздогнав його біля кафе "Піцерія", розташованого у місті Коростені по вулиці Грушевського, 29, діючи умисно разом з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, продовжували наносити потерпілому удари по різних частинах тіла.

ОСОБА_2 намагалась припинити хуліганські дії ОСОБА_4,   відтягувала хулігана від чоловіка. Тоді ОСОБА_4   кулаком наніс їй чисельні удари в область голови, внаслідок чого ОСОБА_2 впала на землю. Тоді ОСОБА_4 сів зверху на потерпілу ОСОБА_2, кулаком наніс їй чисельні удари в область тулуба.  

Побиття ОСОБА_2 припинила  ОСОБА_3, яка підбігла до  ОСОБА_4 і відштовхнула його від ОСОБА_2.  Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_4 побачив як потерпіла ОСОБА_3 надає допомогу ОСОБА_1,   діючи з особливою зухвалістю та цинізмом, ногою, наніс потерпілій удар в обличчя.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4, потерпілій ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці грудної клітини зліва, в підключичній області, трьох синців на внутрішній поверхні лівого стегна в верхній, середній і нижній третинах, синця в ділянці попереку справа в проекції нирки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 та осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: садна на китицях та поверхневої забійної рани на правій китиці, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я; синця на боковій поверхні грудної клітини справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки в області основи та верхівки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду внаслідок неправильного застосування кримінального закону і відповідно м'якості призначеного покарання, справу направити на новий судовий розгляд.  Вважає, що прокурор перекваліфікував дій ОСОБА_4 і виключив обвинувачення його за ч. 1 і 2  ст. 296 КК України та ст. 121 ч. 2 КК України,  безпідставно. Як прокурор так і суд не врахували його пояснення, а також пояснення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5, які вказали що ОСОБА_4 разом з іншими бив ногами і руками ОСОБА_1. Вони підтверджували свої покази на очних ставках. Стверджує, що надавав слідчому імена всіх учасників нападу, однак їх чомусь визнали невстановленими особами. Крім того, суд на його думку застосував ст. 75 КК України з надуманих підстав.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність вироку суду, потерпілих, які підтримали доводи апеляції, заперечення засудженого проти апеляцій, перевіривши справу, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів визнала, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що  виправдовують підсудного так і ті докази які викривають,  проаналізувати їх та дати оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324  КПК України.

Указані вимоги закону при розгляді даної кримінальної справи судом не дотримані.

Так, органи досудового слідства обвинувачували ОСОБА_4 як у вчиненні хуліганства так і в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_1, яке спричинило розлад його здоров’я поєднаний із стійкою втратою працездатності, вчиненого групою осіб.

Через два роки і чотири місяці, при розгляді справи судом по суті пред’явленого обвинувачення, прокурор 18 лютого 2010 року змінив попереднє обвинувачення, виключив обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України  (т. 2 а. с. 327).

Стосовно другого обвинувачено по справі  ОСОБА_5,  за ст. 296 ч. 3 КК України провадження закривається 22 січня 2009 року, на підставі Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року (т. 2 а. с. 266).

Незважаючи на відмову прокурора від попереднього обвинувачення ОСОБА_4, всі потерпілі підтримали попереднє обвинувачення від 05 серпня 2008 року, пояснили свою позицію обгрунтовуючи її показами. Стверджують, що всі учасники бійки відомі, вони були разом з ОСОБА_8 і ОСОБА_5  (т. 2  а. с. 152-175).

Суд же визнав ОСОБА_4 винним в обвинуваченні підтриманому державним обвинувачем, яке було пред’явлене у постанові від 18 лютого 2010 року (а. с. 327 т. 2) - грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненому групою осіб, пов’язаному з опором особі, яка намагалась припинити хуліганські дії та виправдав ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 2 КК України, за недоведеністю вини.

У даному випадку як орган досудового слідства так і суд задовольнились показаннями обвинувачених та інших осіб, що ініціаторами бійки були ОСОБА_1, його дружина та 2 дівчини, які безпричинно побили велику кількість молодих і здорових людей - мужчин. Зазначене свідчить про відсутність аналізу доказів та неналежну оцінку показів допитаних осіб, відсутність бажання встановити істину.

Так, на обґрунтування свого висновку суд послався на показання засудженого ОСОБА_4, який вину не визнав. Він не заперечив факт бійки однак стверджує, що винними у виникненні конфлікту є ОСОБА_1,  ОСОБА_3 та ОСОБА_9, які били його, а він нікого з них не бив.

Суд також послався на показання інших свідків (працівників міліції), які не були на місці події під час побиття потерпілих. Взяв до уваги їх показання про те, що ОСОБА_1 не скаржився на ОСОБА_4 та інших і йшов хитаючись. Однак суд не врахував і не з’ясував можливості такої поведінки потерпілого внаслідок його побиття та утворення закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому лівої тім’яної та скроневої кісток з переходом на основу черепа, крововиливу під тверду мозкову оболонку, гемологічного забою головного мозку. Всі події зведені до того, що ОСОБА_1 ОСОБА_4 з друзями не били протягом довгого часу, а від самостійно падав і побив собі голову.

У той же час суд не взяв до уваги, не перевірив належним чином, однак у вироку послався на   показання потерпілої ОСОБА_2 . Вона   показала суду, що 25 листопада 2007 року біля 23 години з своїм чоловіком та друзями відпочивали у барі "Том і Джері". ОСОБА_10 запрошував ОСОБА_3 танцювати, пропонував продовжити вечір у іншому місці, а ОСОБА_3 відмовила. Близько другої години ночі бар закривається, тому пішли з бару. На вулиці побачили ОСОБА_10 і його товаришів. З метою уникнення неприємностей повернули у двір між баром та стоматцентром.  ОСОБА_7 став кричати її чоловікові, щоб він поділився дівчатами. Чоловік відповів, що ми разом прийшли, разом і підемо.  ОСОБА_7  з ОСОБА_5 підбігли і стали бити її чоловіка – ОСОБА_1. Вона з ОСОБА_3 відтягували нападників та кричали чоловікові, що б той утікав. Коли  чоловік   кинувся бігти в сторону кафе "Піццерія",  ОСОБА_7  побіг за ним.  ОСОБА_11 продовжував бити її чоловіка разом з іншими особами. Намагалась  відтягнути ОСОБА_11 від чоловіка, тоді він  вдарив її і вона впала на землю. ОСОБА_11 сів на неї і почав бити  по тулубу, обличчю та підборідді. Підбігла ОСОБА_3  і відтягнула ОСОБА_11 від неї. Піднявшись побачила, що  ОСОБА_11   знову кинувся до чоловіка, почав бити його з допомогою інших хлопців, до втрати чоловіком свідомості. ОСОБА_3 підійшла до чоловіка і стала надавати йому допомогу. ОСОБА_7 підійшов і наніс її ногою удар в обличчя.  Далі приїхали працівники міліції, які забрали ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до відділу міліції, у той час як вона вимагала забрати всіх учасників бійки. Вона, її чоловік та ОСОБА_3 викликали таксі і також поїхали  до міліції.  

Підсудний ОСОБА_7 пропонував їй десять тисяч умовних одиниць для лікування  чоловіка за умови, що вона забере заяву.  Запропоновані гроші без судового рішення  не взяла.

У вироку суд також послався на показання потерпілої ОСОБА_3, однак не проаналізував їх. Вона показала суду, що 25 листопада 2007 року біля 23 години  ОСОБА_7 і його товариші  зустріли їх біля бару, після його закриття.  ОСОБА_7 кричав  ОСОБА_1, щоб той поділився дівчатами. Далі підбіг разом з ОСОБА_12   ОСОБА_1 і почали його бити. Вона з ОСОБА_2 відтягували нападників та кричали ОСОБА_1, що б той утікав. Коли ОСОБА_1 став бігти в сторону кафе "Піццерія", ОСОБА_4 кинувся за ним, а за ними ОСОБА_2. Біля піцерії побачила, що ОСОБА_7 сидить зверху на ОСОБА_2 та б'є її.  Підбігла до них та відтягнула ОСОБА_7, а також допомогла підвестись ОСОБА_2. Знову побачила, що ОСОБА_7 та  інші   б'ють ОСОБА_1. Побігли до них, почали кричати. Нападники залишили лежачого на землі ОСОБА_1. Намагалась надати потерпілому допомогу, тоді ОСОБА_7 підійшов і вдарив її ногою у обличчя, а ОСОБА_5 вдарив її декілька разів по тулубу, спині. З’явились працівники міліції і забрали ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до відділу міліції.

Покази потерпілих підтверджуються показами свідка ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 85,  т. 2 а. с. 1-2).  

Незважаючи на те, що потерпілі стверджували факт побиття їх ОСОБА_7 і його товаришами, називали конкретні імена, суд цього не перевірив, оцінки не дав. Суд визнав не доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, на підставі постанови слідчого про виділення матеріалів справи в окреме провадження. Враховуючи показання потерпілих щодо імен нападників, суд правової оцінки законності даної постанови не зробив  (т. 2 а. с. 144). Якщо ініціатором і самим активним нападником був ОСОБА_7, чому зроблений висновок прокурором і судом, що тяжкі тілесні ушкодження заподіяні так званими невстановленими особами, а не ОСОБА_7

Разом з тим, належне з’ясування даних обставин має суттєве значення для спростування чи підтвердження доводів потерпілих і засудженого, щодо причетності ОСОБА_7 як до вчинення хуліганства так і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1, який після тих подій став інвалідом.

Без з’ясування всіх обставин справи колегія суддів позбавлена можливості оцінити доводи викладені в апеляційній скарзі та висновки суду першої інстанції викладені у вироку, про недоведеність винності ОСОБА_4 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Крім того, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд повинен призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчинення злочину, його наслідків і даних про особу винного, його відношення до скоєного, воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

По цій справі суд у вироку мотивував призначення ОСОБА_4 покарання не пов’язаного з позбавленням волі , у той же час призначив 3 роки 6 місяців позбавлення волі і  не мотивуючи та не посилаючись у мотивувальній частині на ст. 75 КК України застосував її  і звільнив ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.  Фактично застосувавши положення ст. 75 КК України, суд не обгунтував його, не навів обставин на підставі яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Таким чином суд неправильно застосував кримінальний закон і не дослідивши вище  зазначені обставини при розгляді справи, допустив однобічність і неповноту судового слідства.

У зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому слід вжити всіх передбачених законом заходів для належного дослідження доказів по справі та прийняття законного і  мотивованого рішення.  

При новому розгляді справи, у разі доведеності винності ОСОБА_4,   призначене йому покарання слід вважати  м'яким.  

Керуючись ст. ст. 365, 366   КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1  задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду   від 01 червня 2010 року щодо ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Судді апеляційного суду: