АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
20 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Романова О.В.
суддів
з участю прокурора
обвинуваченої
та захисника – адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 1 вересня 2010 року, якою щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Очеретянка Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не судимого, зареєстрованого у АДРЕСА_1,
відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25 тис.грн.,
встановила:
органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України. Так, за змістом обвинувачення 28.07.10. близько 22 год. на проїжджій частині вулиці Денешівська в м.Житомирі поблизу будинку № 46 ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_2, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно здійснив постріли з вогнепальної зброї невстановленого зразка по лівій сідниці, лівій кисті руки та лівій нозі потерпілого, заподіявши ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді масивної крововтрати, вогнепального поранення лівої сідниці, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням здухвинної артерії, що спричинили смерть потерпілого.
29.07.10. СУ УМВС в Житомирській області порушено кримінальну справу №10/070502 за ст.121 ч.2 КК України по факту заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_2
В ході досудового слідства встановлено, що вказаний злочин скоїв ОСОБА_1 та 09.08.10. проти останнього СУ УМВС в Житомирській області порушено кримінальну справу за ст.121 ч.2 КК України. Того ж дня слідчим винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у вчиненні злочину за ст.121 ч.2 КК України.
09.08.10. постановою Богунського районного суду м. Житомира було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 та доставку його в суд під вартою для вирішення питання про обрання міри запобіжного заходу.
01.09.10. Богунським районним судом було відмовлено у задоволенні подання слідчого в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу взяття під варту та обрано запобіжний захід у вигляді грошової застави в сумі 25000 грн. При цьому ОСОБА_1 звільнений з-під варти в залі суду.
В апеляції прокурорПри винесенні рішення суд посилається на те, що минула діяльність ОСОБА_1, 'його соціальні зв'язки та схильності, а також спосіб життя не дають достатніх підстав вважати, що він буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Обвинувачений з'явився до правоохоронних органів з повинною та дав свідчення про вчинений ним злочин. Доводи слідчого та прокурора про можливість подальшого переховування та перешкоджання слідству, тиску на свідків, а також продовження злочинної діяльності, містять ймовірний характер та грунтуються фактично на нічим не-^дт^е^^іще^х^нригдаценніх.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України за наступних обставин.
За змістом подання слідчого, керуючий Житомирським відділенням № 1 Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою із старшим касиром даного відділення ОСОБА_3, маючі вільний доступ до готівкових коштів вказаного відділення, діючі умисно, з корисливих мотивів, в порушення розділу 1 п. 8, розділу 3 глави 2 та глави 3 Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» від 14.08.03 р. № 337, в період квітня - травня 2010 року, без оформлення жодних касових та бухгалтерських документів, незаконно заволоділи грошовими коштами в сумі 300 000 грн., які були їм ввірені і в подальшому розпорядились ними на власний розсуд. Вказаними діями даних осіб, ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» завдано матеріального збитку на суму 300000 грн., що є особливо великим розміром.
10.08.2010 року прокуратурою Житомирської області по даному факту порушено відносно ОСОБА_3 кримінальну справу за ч.5 ст. 191 КК України і цього ж дня підозрювану ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
13 серпня 2010 року постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира строк затримання підозрюваної ОСОБА_3 було продовжено до десяти діб.
18 серпня 2010 року ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення за скоєння злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Окрім того, 19.08.2010 року відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за новим епізодом злочинної діяльності за ч. 5 ст. 191 КК України, де їй інкримінується у змові із ОСОБА_5 завдання матеріальної шкоди ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» на загальну суму 4 640 710 грн., що є особливо великим розміром.
Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2010 року у задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено за безпідставністю.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вказану постанову суду скасувати, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що при винесені рішення про відмову в обранні запобіжного заходу, не взято до уваги, що ОСОБА_3 вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, що злочин вчинено у співучасті з іншими особами, місце перебування деяких невідоме на даний час. Обвинувачена не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, вину у вчиненні інкримінованого злочину визнає частково, а тому, на думку апелянта, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, ОСОБА_3 зможе знищити речові докази і таким чином перешкодить встановленню істини у справі. Вважає, що судом першої інстанції не наведено аргументів на користь того, що інший запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і виконання нею процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, особу, в провадженні якої перебуває кримінальна справа, міркування прокурора, які підтримали апеляцію з вищевказаних підстав, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника – адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, хоч й обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, але за матеріалами справи, ініціатором злочину не являлась, вчинила дії, які їй ставлять у вину, на вимогу керуючого відділенням банку, від якого була залежна по роботі, та якому передала всю суму викрадених коштів.
Крім того, за поясненнями слідчого, у провадженні якого перебуває справа, ОСОБА_3 на даний час з відділення ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» звільнена, активно співпрацює із органами досудового слідства, будь-яких даних, які б могли свідчити про її намір ухилитись від слідства та суду, в розпорядженні слідства немає.
Отже, наведені дані поряд з тим, що ОСОБА_3 має молодий вік, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, продовжує навчатись у вищому учбовому закладі, страждає низкою хронічних хвороб, у зв’язку з чим й на даний час перебуває на стаціонарному лікуванні, на думку колегії суддів, свідчать про непереконливість доводів апеляції прокурора про можливість обвинуваченої перешкодити встановленню істини у справі, знищити речові докази.
Посилання прокурора на те, що обвинувачена не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні немає, а також на те, що злочин вчинено із особами, місце перебування деяких на даний час невідоме, на думку колегії суддів, само по собі, не може бути достатньою підставою для обрання обвинуваченій такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Не можуть бути прийняті до уваги й твердження апеляції прокурора про те, що судом не наведено аргументів на користь того, що інший запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і виконання нею процесуальних обов’язків, оскільки, як вбачається із змісту постанови, суд першої інстанції відповідно до вимог закону навів докладні мотиви прийнятого за результатами розгляду подання слідчого рішення.
За таких обставин підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 236-2, 365, 366, КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 20 серпня 2010 року, якою щодо ОСОБА_3
відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - без зміни.
Судді: