Справа № 2а-1871/10/0308
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої – судді Плахтій І.Б.,
при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,
з участю представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача – Михальчука В.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом підприємця ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання рішення нечинним,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_5 звернувся в суд від імені підприємця ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Луцької міської ради про визнання нечинним рішення Луцької міської ради №30/108 від 10.09.2008 року «Про відмову у наданні земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_4 для обслуговування торгового кіоску на АДРЕСА_1 вважаючи його незаконним та необгрунтованим. Позовні вимоги мотивує тим, що у власності підприємця ОСОБА_4 перебуває торговий кіоск, який розміщений в м. Луцьку по АДРЕСА_1.З метою оформлення права користування земельною ділянкою для обслуговування вказаного об’єкту, ОСОБА_4 звернувся до Луцької міської ради з відповідною заявою. Рішенням Луцької міської ради №13/51 від 25.04.2007 року йому було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгового кіоску. На підставі цього рішення було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0046 га на АДРЕСА_1. Даний проект відведення був погоджений зі всіма передбаченими законом дозвільними органами. Крім того, головним управлінням земельних ресурсів було дано позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації. Вважає, що за таких обставин Луцька міська рада була зобов’язана затвердити проект відведення та передати земельну ділянку підприємцю ОСОБА_4 в оренду. Натомість відповідач безпідставно відмовив у наданні йому земельної ділянки на умовах оренди. А тому, просить визнати нечинним рішення Луцької міської ради від 10.09.2008 року №30/108. Крім того, стягнути з місцевого бюджету в користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги позову підтримали з викладених у позовній заяві підстав. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача Михальчук В.О. в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що Луцька міська рада при ухваленні даного рішення діяла в межах наданих їй законом повноважень. Крім того, позивач пропустив річний строк звернення з адміністративним позовом до суду, хоча знав про існування даного рішення. А тому, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що 24.07.2007 року підприємець ОСОБА_4 звернувся до міського голови м. Луцька з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгового кіоску на АДРЕСА_1 загальною площею 0,005 га з подальшим наданням її в оренду.
Рішенням Луцької міської ради від 25.04.2007 року №13/51 було надано дозвіл підприємцю ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування торгового кіоску на АДРЕСА_1 загальною площею 0,0046 га за рахунок не розмежованих земель міста не наданих у власність чи користування при виконанні умов, визначених власником землі або землекористувачем, державним інспектором по використанню і охороні земель міста та іншими державними виконавчими органами при погодженні місця розташування об’єкта згідно з додатком. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подати для розгляду та затвердження у встановленому законом порядку (а.с.8).
На підставі цього рішення було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0046 га на АДРЕСА_1. 04 липня 2008 року начальником головного управління земельних ресурсів було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації (а.с.9).
З пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що вищевказані документи після складання та затвердження були ним подані до земельного відділу Луцької міської ради.
Рішенням Луцької міської ради від 10.09.2008 року №30/108 у наданні земельної ділянки на умовах оренди загальною площею 0,0046 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торгового кіоску підприємцю ОСОБА_4 відмовлено (а.с.6).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи владних повноважень, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та іншими законами.
Частиною 1 ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Передумовою виникнення права оренди земельної ділянки та здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно чинного законодавства України є рішення органу місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування є органом, що здійснює владні управлінські функції в частині надання та оформлення такого права оренди.
На момент ухвалення міською радою оспорюваного рішення діяв Земельний Кодекс України в редакції від 03.06.2008 року, відповідно до ст. 122 якого с ільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 123 ЗК України в редакції від 03.06.2008 року визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, відповідно до якого після погодження п роекту відведення земельної ділянки із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй підлягають, місцева рада розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймає рішення про надання земельної ділянки.
Відповідно до п.9 ст.123 ЗК України в редакції від 03.06.2008 року відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою .
Оскільки оспорюване рішення Луцької міської ради від 10.09.2008 року №30/108 про відмову у наданні земельної ділянки на умовах оренди загальною площею 0,0046 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торгового кіоску підприємцю ОСОБА_4 не містить жлдної мотивації відмови з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, а тому дане рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону.
Разом з тим, відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Твердження представників позивача про те, що позивач дізнався про існування рішення Луцької міської ради від 10.09.2008 року лише 06.01.2010 року з направленого йому повідомлення №А/210/1.3-020 (а.с.7) не заслуговують на увагу. Оскільки, ще 07.04.2009 року підприємець ОСОБА_4звернувся до міського голови з заявою про повторне внесення на розгляд сесії міської ради затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1. Подання такої заяви свідчить про те, що позивачу було відомо про відмову в наданні земельної ділянки.
Представник відповідача у справі наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, клопотання про поновлення такого строку ним не заявлялося, представник відповідача наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку на звернення до суду, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.2, 7, 9, 10, 71, 99, 100, 158, 160, 161-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову підприємця ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання рішення нечинним -- відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 22.09.2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій