Справа № 22ц - 988                 Головуюча суду 1 -ої інстанції Косяк В.В.

Категорія 18                                Суддя-доповідач апеляційного суду Вовченко Г.Ю.

УХВАЛА Іменем   України

21 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі Фірсовій Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представників відповідача Дмитрієва Д.П., третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 березня 2006 року, -постановлене за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва про відшкодування моральної шкоди,

встановила:

30 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - Фонд) про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн.

Позивач зазначав, що з 12.11.2001 року він знаходився у трудових відносинах з ВАТ "Миколаївський домобудівельний комбінат". 15.12.2004 р. з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що 3.01.2005 р. були складені відповідні акти форми Н-1 та Н-5. З приводу травми він з 15.12.2004 р. по 25.05.2005 року знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого продовжує лікуватися амбулаторно. 9.06.2005 р. висновком МСЕК м. Миколаєва йому була встановлена 1 група інвалідності в зв'язку з каліцтвом та виставлено діагноз: ампутована культя правого стегна на рівні верхньої та середньої треті; перелом обох кісток лівої ноги з дефектом берцової кістки в 14 см, фіксованим апаратом Єлізарова; порушення функції опори і ходьби IV ступеня. 9.09.2005 р. даний діагноз був підтверджений висновком II МСЕК і йому було встановлено 100% втрати професійної працездатності.

Внаслідок   нещасного   випадку      він   зазнав          фізичні   та     душевні

страждання, пов'язані з почуттям болі, безповоротною втратою здоров'я та працездатності, необхідністю подальшого лікування, що потребує від нього додаткових зусиль та витрат, втратою можливості матеріально утримувати свою сім'ю, порушенням звичного укладу життя. Завдану в зв'язку з цим моральну шкоду він оцінює в 500000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив про задоволення своїх вимог та у відшкодування витрат на правову допомогу просив також стягнути 50000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 березня 2006 року позов задоволено частково та постановлено стягнути з Фонду на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, представників відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив матеріали справи, наданим доказам дав належну оцінку і вирішив спір відповідно до положень ч.З ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд правильно врахував конкретні обставини справи та виходив із засад розумності і виваженості.

Зважаючи на те, що рішення постановлене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду, то підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.