Справа 22-Ц-953/06 Головуючий по 1 інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 38 Доповідач апеляційного суду Колосовський СЮ.
Рішення Іменем України
21 червня 2006 р. колегія, суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенка О.І., Колосовського СЮ.
при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача і третьої особи Арбатського О.В., ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2006 р.
за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства акціонерного товариства „Фірма „Ангела" (далі - ДП „Фірма „Ангела"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про поновлення на роботі,
встановила:
У травні 2005 р. ОСОБА_1 пред'явив позов до ДП „Фірма „Ангела" про поновлення на роботі, у зв'язку з незаконним звільненням 03 квітня 2005 р. з посади старшого майстра по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування 3000 грн. за завдану моральну шкоду.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2006 Р- У задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній, скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, порушив питання про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідач, в поданих запереченнях на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь У справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргу підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив, з того, що на роботодавця покладається обов'язок запропонувати вивільнюваному працівникові роботу на тому ж підприємстві лише за відповідною професією чи спеціальністю. А
тому, на думку суду, наявність у роботодавця іншої вакансії на час звільнення, яка не пропонувалась працівнику і яку міг займати останній не є перешкодою для припинення з ним трудового договору.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки до нього суд прийшов з порушенням закону.
Відповідно до правил, встановлених ст. 493 КЗпП роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику спочатку роботу за його професією чи спеціальністю, а в разі відсутності такої - іншу роботу на тому ж підприємстві.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2005 р. відповідач прийняв рішення про зміну в організації виробництва і праці, у зв'язку з чим скорочувалась, в тому числі, посада старшого майстра транспортної дільниці, яку позивач займав з 1999 р.
Попередивши позивача про майбутнє звільнення, відповідач всупереч зазначеної норми матеріального права не запропонував останньому вакантну посаду торгового агента.
Аргументи відповідача щодо специфіки продукції, яка виробляється на підприємстві і неможливістю у зв'язку з цим зайняття позивачем посади торгового агента не мають юридичного значення, так як останній має відповідну освіту - інженер економіст, а інших обмежень посадова інструкція не містить, що узгоджується з принципами закладеними в ст.ст. 24,43 Конституції України, ст. 2'КЗпП.
За таких обставин звільнення 03 квітня 2005 р. позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП є незаконним, а тому його на підставі ст. 235 КЗпП слід поновити на роботі зі стягненням 4293 грн. 22 коп. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу (526 грн. 05 коп. + 654 грн. 94 коп. : 2 х 13 місяців і 35 робочих днів квітня 2005 р., червня 2006 р. - 3900 грн. 58 коп. отриманої допомоги по безробіттю - 570 грн. 50 коп. вихідної допомоги).
Крім того, згідно зі ст. 237 і КЗпП позивачу належить відшкодувати 200 грн. завданої відповідачем моральної шкоди, яка полягає у його душевних стражданнях у зв'язку з незаконним звільненням з посади.
Таким чином, рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Часткове задоволення позовних вимог є відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК підставою для стягнення в дохід держави судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої і апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 лютого 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого майстра транспортної дільниці ДП „Фірма „Ангела".
Стягнути з ДП „Фірма „Ангела" на користь ОСОБА_1 4293 грн. 22 коп. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, 200 грн. компенсації за завдану моральну шкоду, а також на користь держави 76 грн. 50 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців.