Справа № 22ц-1178                                    Головуюча першої інстанції: Самчишина Н.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

20   червня   2006 року                   колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Козаченка В.І.,

суддів:             Кутової Т.З.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                              Гапєєвій Т.В.,

за участю прокурора Самошкіної В.М., ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали за апеляційною

скаргою                   прокурора Жовтневого району Миколаївської області

на ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 травня 2006 року, постановлену за заявою прокурора Жовтневого району Миколаївської області, подану в інтересах ОСОБА_1, до відкритого акціонерного товариства "Садове" про видачу судового наказу про стягнення заробітної плати,

встановила:

В квітні 2006 р. прокурор Жовтневого району звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1 до ВАТ "Садове" про стягнення заборгованості по заробітній платі шляхом видачі судового наказу.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 квітня 2006 р. заява прокурора була залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. ст. 95, 98 ЦПК, а прокурору запропоновано в строк до 25 квітня 2006 р. усунути недоліки заяви.

Наступною ухвалою судді цього ж суду від 11 травня 2006 р. заява повернута прокурору як неподана в зв'язку з невиконанням вимог судді.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу судді від 11 травня 2006 скасувати як таку, що суперечить положенням цивільного-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, заявника, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Залишаючи заяву прокурора без руху та повертаючи її як неподану, суддя виходила з того, що заява про видачу судового наказу може бути подана лише особою, якій належить право вимоги.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить положенням цивільного процесуального закону.

Так, згідно ст. 15 ЦПК суди розглядають справи в порядку цивільного судочинства про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, в тому числі і в порядку наказного провадження.

Статтею 45 ЦПК передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор може звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1. про видачу судового наказу про стягнення на користь останнього заборгованості по заробітній платі з ВАТ "Садове".

Постановляючи ухвали про залишення заяви про видачу наказу без руху та повернення її як неподаної, суддя не звернула увагу на зазначені обставини та вимоги

закону і помилково вважала, що ст. 45 та розділ П ЦПК містить обмеження щодо звернення прокурора з заявами в інтересах інших осіб про видачу судового наказу.

За наведеного вказані процесуальні дії судді не можна вважати законними. Тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття заяви прокурора про видачу судового наказу відповідно до розділу П ЦПК.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора Жовтневого району Миколаївської області задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 травня 2006 р. скасувати, а матеріали повернути до того ж суду для вирішення питання щодо прийняття заяви прокурора про видачу судового наказу.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.