Справа № 22а-255                                         Головуючий першої інстанції: Корнешова Т.В.

Категорія: 39                                                 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

20   червня   2006   року               колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Козаченка В.І.,

судців:             Кутової Т.З.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                            Гапєєвій Т.В.,

за участю: представника військової частини Забіяки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за

апеляційною скаргою                 представника військової частини А 1555

на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2006 року, ухвалену за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військових частин А 1555, А 1895 про стягнення грошового забезпечення, компенсації за порушення строків виплати грошового забезпечення, грошової компенсації за невидане продовольче та речове забезпечення,

встановила:

24 січня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до військових частин А 1555, А 1895 про стягнення грошового забезпечення, компенсації за порушення строків виплати грошового забезпечення, грошової компенсації за невидане продовольче та речове забезпечення.

Позивач вказував, що проходив військову службу у військовій частині А 1555 і був звільнений зі службу та виключений із списків особового складу частини наказом командира НОМЕР_1 2005 р.

За час служби йому, як він вважає, йому не було надано продовольче забезпечення, починаючи з 1 січня 2001 р., та речове забезпечення.

Крім того, на думку позивача, надбавка за безперервну службу, встановлена Указом Президента України від 5 травня 2003 р., нараховувалась та виплачувалась, починаючи з травня 2003 р., не в повному обсязі.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з військової частини А 1895, яка проводила продовольче забезпечення, 11656 грн. 80 коп. компенсації за нестримане продовольче забезпечення та з військової частини А 1555 1456 грн. 39 коп. компенсації за неотримане речове майно, 16305 грн. грошового забезпечення і 2979 грн. компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку із порушенням строків його виплати.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2006 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 з військової частини А 1555 1456 грн. 39 коп. компенсації речового забезпечення, 16305 грн. 48 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню та 2979 грн. 98 коп. компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку із порушенням строків його виплати та з військової частини А 1895 -8538 грн. 20 коп. компенсації продовольчого забезпечення.

В апеляційній скарзі представник військової частини А 1555 вказує на те, що висновки суду в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню не відповідають положенням нормативно-правових актів, які регулюють

виплату спірної надбавки за безперервну службу, і просить постанову суду в цій частині скасувати, ухвалити нову про відмову у таких вимогах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ).

В той же час такий висновок суду ґрунтується на неправильному тлумаченні норм права, регулюючих спірні правовідносини.

За такого в силу п. 4 ст. 202 КАС України постанову суду необхідно скасувати та ухвалити нову постанову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині А 1555 і був звільнений у запас з лав Збройних Сил України наказом начальника Генерального штабу України від 23 березня 2005 р. НОМЕР_1 за станом здоров'я та виключений зі списків особового складу військової частини з 26 квітня 2005 р. наказом командира за № 69 (а.с. 15-20). На день звільнення стаж військової служби позивача складав 28 років 7 місяців (а.с. 11-16).

Починаючи з травня 2003 р. по день звільнення зі служби позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка за безперервну службу, встановлена Указом. При цьому за листопад, грудень 2003 р. у граничних розмірах, визначених Указом та Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 26 травня 2003 р. за № 149, а за інші місяці - в менших розмірах (довідка про грошове забезпечення від 26 грудня 2005 р. на а.с. 12).

Відповідно до Указу Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.

В межах наданої Указом компетенції Міністром оборони України видавались розпорядження за № 146/20/2095 від 26 травня 2003 р., № 146/1/11/463 від 13 листопада 2003 р., № 146/1/11/641 від 26 липня 2004 р., № 220/2098 від 7 жовтня 2004 р. про встановлення конкретних розмірів спірної надбавки військовослужбовцям в залежності від стажу військової служби та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, встановленого Державним бюджетом для Збройних Сил України.

З аналізу зазначених розпоряджень та довідки про виплату позивачеві спірної надбавки (а.с. 12) слідує, що надбавка за безперервну службу нараховувалась відповідачем в розмірах, встановлених Міністром оборони України відповідно до положень Указу. Таким чином, дії військової частини з приводу виплати спірної надбавки були правомірними, тому підстав для нарахування надбавки, виходячи з граничних її розмірів, встановлених Указом, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковими.

Виходячи з наведеного, колегія вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню і компенсації за втрату частини цього забезпечення у зв'язку із порушенням строків виплати необгрунтований і не підлягає задоволенню.

В іншій частині рішення суду не оскаржено, тому предметом апеляційного розгляду не було.

Керуючись ст. ст. 195, 198,202, 205,207 КАС України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу представника військової частини А 1555 задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2006 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню та компенсації втрати його частини у зв'язку з порушенням строків виплати скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

В позові ОСОБА_1 до військової частини А 1555 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню та компенсації втрати його частини у зв'язку з порушенням строків виплати відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.