Справа №22 22 Ц- 1090/2006 р. Головуючий 1-й інстанції: Варикаша О.Д
Категорія - 24 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.1
УХВАЛА
2006 р., червня місяця, 14 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г. Ю.
суддів: Колосовського СЮ.
Галущенка О.І.
при секретарі: Негрун І. О.
за участю:
позивача- ОСОБА_1
представника
позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2006 р., у справі за
позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
встановила:
30.01.2006 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Позивач зазначав, що 28.12.2005 р. на сесії Первомайської міської ради депутат ОСОБА_2 в присутності депутатів та представників ЗМІ оголосив депутатський запит в якому звинуватив його, як директора КП "ІНФОРМАЦІЯ_1", в доведенні будинку АДРЕСА_1 м. Первомайська до надзвичайного стану внаслідок відсутності всіх систем життєзабезпечення, у висловлюванні йому погроз фізичною розправою та нецензурною лайкою по телефону, чим принизив його честь гідність, ділову репутацію та завдав моральної шкоди.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив про спростування цих відомостей, шляхом покладення на відповідача зобов'язання вибачитись на черговій сесії міськради, по каналам телебачення та в місцевих газетах.
Крім того, він вимагав відшкодувати йому завдану моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2006 р.постановлено про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1
В апеляційній скарзі він ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на неналежне дослідження доказів та дійсних обставин справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2005 р. на сесії Первомайської міської ради депутат ОСОБА_2, в присутності депутатів та представників ЗМІ, оголосив депутатський запит, в якому виклав власну оцінку надзвичайного стану багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 м. Первомайська, внаслідок пошкодження та неналежного функціонування систем його життєзабезпечення, вважаючи, що винним у цьому є директор КП "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_1, який до того ж, висловлював йому погрози фізичною розправою та нецензурною лайкою по телефону.
В запиті він вимагав від голови міської ради та начальника міського відділу міліції здійснити перевірку цих фактів, встановлення причин пошкодження систем життєзабезпечення будинку та встановлення винних осіб.
Суд повно та всебічно дослідив ці обставини справи і правильно виходив з того,
що депутат міської ради є публічною особою;
· що і позивач є публічною особою, як директор комунального підприємства, яке здійснює експлуатацію житлового фонду територіальної громади;
· що депутатський запит за своїм змістом є вираженням власної оцінки депутатом діяльності позивача, як публічної посадової особи, який мав би забезпечувати належну організацію експлуатації житлового фонду, до якого відноситься будинок АДРЕСА_1;
· що факт відключення цього будинку від водо та - тепло забезпечення і витік каналізаційних вод до підвалу будинку внаслідок неналежного стану комунікаційних мереж в грудні 2005 р. мав місце;
що звернення депутата та публічне розповсюдження ним змісту запиту мало на меті покращення стану утримання житлового фонду і що він переслідує публічні, а не приватні інтереси.
Відповідно до вимог п.2 ст. 10 Конвенції свобода слова може бути предметом обмежень, зокрема, для захисту репутації та прав інших осіб.
Статтею 34 Конституції України та ст.. 277 ГК України запроваджені обмеження вираження свободи слова, які полягають в наявності права особи вимагати спростування недостовірних та таких, що принижують честь гідність та ділову репутацію, відомостей.
В той же час, зазначена норма Конвенції встановлює, що обмеження свободи слова не можуть бути направлені на обмеження цього права.
Таке право не може бути предметом обмежень, якщо це суперечить суспільному інтересу і не викликається крайньою необхідністю.
Європейський суд у справі "Інформацьонферайн Лентіа" та інші проти Австрії" зазначив, що роль свободи слова полягає в тому, щоб розповсюджувати ідеї та погляди, які мають суспільне значення і з якими громадськість має право знайомитись.
Більш того, по справі Лінгенс проти Австрії (1986 р.) Суд вважав, що межі припустимої критики публічної особи мають бути більш широкими, аніж приватної особи, оскільки публічна особа неминуче та свідомо виставляє себе, свої вчинки і слова на прискіпливий розгляд... широкої громадськості.
Місцевий суд врахував зазначені вимоги гарантій свободи слова, а тому дійшов обґрунтованого висновку, про відмову у задоволенні вимог позивача про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої розповсюдженням оспорюваних відомостей.
Доводи позивача про те, що він не погрожував по телефону відповідачу, а тому той має нести відповідальність за приниження його честі, гідності та ділової репутації, не можуть бути взяті до уваги виходячи з таких міркувань.
Стаття 10 Конвенції визначає право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї.
Таке право не може бути предметом обмежень, якщо це суперечить суспільному інтересу і не викликається крайньою необхідністю.
Висловлюючи свої погляди на неналежний стан утримання житлового фонду та вимагаючи перевірки фактів, які можуть свідчити про певне правопорушення з боку позивача, відповідач, як публічна особа, діяв на захист публічного інтересу.
Цей інтерес має значно більше значення ніж інтереси позивача, який будучи публічною особою, не погодився на більш широку критику його вчинків, ніж ту, межі якої він сам визначив, не довівши при цьому, наявність крайньої необхідності для встановлення обмеження свободи слова стосовно розповсюдження інформації про себе, як публічної особи.
За таких обставин, було б неприпустимим порушенням вимог ст. 10 Конвенції, покладення на депутата обов'язку щодо спростування розповсюджених у депутатському запиті негативних оцінок діяльності посадової особи.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.