Справа №22 Ц - 731/2006 р. Головуючий 1-й інстанції: Нострікова Л.И..
Категорія- Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.І.
РІШЕННЯ
2006 р, червня місяця, 14 дня, Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Колосовського СЮ.
Галущенка 0.1.
при секретарі: Негрун І.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.01.2006 р., у справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння
встановила:
07.09.2005 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про витребування у неї майна, яке належить йому на праві власності.
Позивач зазначав, що він був власником рухомого майна, перелік якого наведено в позовній заяві.
З 1997 р. він став проживати спільно з відповідачкою у буд.. АДРЕСА_1 м. Вознесенська, куди перевіз зазначене майно.
Крім того, за час фактичних шлюбних відносин він надбав майно, яке також є його приватною власністю, оскільки певна його частина подарована йому, а частина придбана як предмети професіональної діяльності і до того ж, угод про створення спільної власності на ці речі він з відповідачкою не укладав.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив витребувати у відповідачки мікрохвильову піч "Самсунг" вартістю- 1000 грн;
електростанцію-генератор ГАВ-4-0/230 - 2000 грн;
підвісний мотор для човна - "Віхрь-30" -4000 грн;
підвісний мотор для човна "Москва-25" - 3600 грн;
лічильник електроенергії трьохфазний (ЮА) - 500 грн;
станок точильний трьохфазний -250 грн;
сейф металевий двохдверний- 450 грн;
електродрель-перфоратор "В-650 Е2" - 260 грн;
вуглову шліфувальну машинка "FERM -FАG 125" - 110 грн;
вуглову шліфувальну машинка "FERM -FАG230" -200 грн;
мобільний телефон "ЕRICSSON" А2618 - 160 грн;
шліфувально-полірувальну машинку "КRЕSS СРS 6125-1" - 549 грн;
газовий автономний переносний обігрівач - 850 грн;
музичний центр саморобний - 380 грн;
відео система - 800 грн;
Загальна вартість витребуваного майна складає 15100 грн.
Крім того, він вимагав відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та судових витрат.
24.10.2005 р. відповідачка звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила про витребування майна, яке належить їй на праві приватної власності.
Позивачка зазначала, що з 1997 р. підтримувала з позивачем фактичні шлюбні відносини, а зареєструвала з ним шлюб лише 16.05.2000р.
З 10.09.2002 р. цей шлюб було розірвано в судовому порядку.
В дошлюбний період вона нажила майно, яке є її приватною власністю та яке позивач неправомірно присвоїв.
Посилаючись на ці обставини вона просила про витребування цього майна.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.01.2006 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог сторін
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановлюючи рішення, суд виходив з того, шо сторони не довели достовірними доказами наявність витребуваного майна, а до суду звернулись з пропуском строку позовної давності.
Але не з усіма висновками суду можна погодитись у повному обсязі, так як вони не в повній мірі відповідають вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст.. 57, 59 СК України, суд може витребувати те приватне майно одного з подружжя та передати його власнику, яке є в наявності у іншого з подружжя та неправомірно ним утримується або було розтрачено ним на час заявлення вимог без згоди власника.
З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали шлюб 16.05.2000 р., а розірвали його 10.09.2002 р.
В дошлюбний період кожна із сторін надбала майно, яке було їх приватною власністю і яким вони користувались спільно у будинку АДРЕСА_1, починаючи з 1997 р., тобто з часу ведення спільного господарства та початку фактичних шлюбних відносин.
Зазначені обставини підтверджені показами свідків та паспортними даними деяких видів майна, що дає змогу його ідентифікувати.
Позивач стверджує, що після фактичного припинення шлюбу у липні 2002 р. відповідачка переїхала проживати до доньки і одночасно вивезла з дому належне йому майно.
Відповідачка навпаки стверджувала, що позивач за час її відсутності в домі вивіз своє майно та частину її власного майна, яке вона витребує.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до органів міліції з проханням про порушення кримінальної справи по факту вивезення майна відповідачкою, але цей факт в порядку дізнання не був встановлений.
З наданих суду доказів і, зокрема акту опису майна від 01.09.2004 р. та від 06.01.2004 р. ( а. с. 62-65) видно, що за місцем спільного проживання сторін майна, яке вони витребують, не виявлено.
Інших доказів того, що майно, яке витребує ОСОБА_1 знаходиться у відповідачки, чи розтрачено нею, в судовому засіданні не встановлено.
Виходячи з цих обставин, суд обгрунтовано посилався на недоведеність позову.
Але суд, в той же час, не врахував пояснень відповідачки про те, що електролічильник та електрична станція-генератор ГАВ-4-0/230 знаходиться на даний час у будинку АДРЕСА_1, де вона зараз проживає.
Зазначена обставина впливає на висновки суду по справі, а тому рішення підлягає зміні відповідно до вимог п 3 ст. 309 ЦПК України.
Змінюючи рішення, судова колегія виходить з таких установлених фактів.
Наявними у справі доказами не доведено що майно, яке витребовує ОСОБА_1 знаходиться у відповідачки, чи розтрачено нею без згоди власника.
В той же час, відповідачка визнає наявність в домі електричної станції-генератора, як резервного джерела електроенергії та електролічильника який є складовою частиною електричної мережі.
Таким чином слід витребувати у відповідачки і передати у власність позивача електричну станцію-генератор ГАВ-4-0/230 вартістю - 2000 грн.
Що стосується лічильника, то він є складовою частиною електричної мережі та необхідним елементом обладнання будинку, що забезпечує його належне функціонування та життєдіяльність.
Крім того, його встановлено на замовлення бувшого власника будинку в 1998 р., а не відповідачки.
Доказів того, що позивач тимчасово і не безоплатно передав його цій особі, суду не надано.
На даний час позивач є власником 1/2 частини цього будинку і питання про його реальний поділ не ставив.
За таких обставин підстав для витребування лічильника у відповідачки не має.
Обгрунтовано судом відмовлено і у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки не доведена наданими доказами наявність неправомірних дій відповідачки, що могли завдати йому моральної шкоди.
В той же час, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону і висновки суду про пропуск позивачем строку позовної давності.
Так, статтею 257 ЦК України, яка має застосовуватись до вимог про витребування майна, на підставі положень п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, встановлено трьохрічнии строк загальної позовної давності, перебіг якого починається з дня порушення права.
З позовом про витребування майна ОСОБА_1 звернувся вперше 21.07.2005 р. (а.с.15), посилаючись на те, що право власності на належне йому майно було порушено з часу офіційного розірвання шлюбу 10.09.2002 р. та виселення його з будинку по АДРЕСА_1 внаслідок чого він втратив можливість користуватися та розпоряджатися цим майном.
Встановлене свідчить про те, що з часу порушення майнового права до часу звернення позивача з позовом про його захист трьохрічнии строк позовної давності не сплив.
За таких обставин з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.
Керуючись ст.303, 307,309,314 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.01.2006 р. - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1- задовольнити частково.
Витребувати у ОСОБА_2 та Передати у власність ОСОБА_1 електричну станцію-генератор ГАВ-4-0/230 вартістю - 2000 грн.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем строку позовної давності.
В іншій частині рішення місцевого суду - залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис Судді: підписи