Справа №22-ц-869 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Бойко В.Б.
Категорія 29 Суддя-доповідач Батюк А.В.
РІШЕННЯ іменем України
09 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,
прокурора Кошлякової А.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державної Сумської біологічної фабрики
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2006 року
у справі за позовом Державної Сумської біологічної фабрики до ОСОБА_1, треті особи: державне комунальне підприємство "ВЖРЕУ-1" м. Суми, відкрите акціонерне товакриство "Суми-Платежі", про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
встановила:
У грудні 2003 року Державна Сумська біологічна фабрика звернулася до суду з вказаним позовом, який у подальшому уточнила. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1, з 01.01.1999 року по 01.11.2003 року не в повному обсязі вносили плату за утримання житлового приміщення та за надані житлово-комунальні послуги з водопостачання, водовідведення, підігрів води, опалення, які надавалися Сумською біофабрикою.
Присила стягнути з відповідачів на користь позивача 2311 грн. 34 коп. заборгованості за вказані послуги.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2006 року в задоволенні позову Державної Сумської біологічної фабрики відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Державна Сумська біологічна фабрика, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить це рішення скасувати в частині відмови стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з грудня 2000 року по листопад 2003 рік включно та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 443 грн. 60 коп. заборгованості.
При цьому вказувала, що питання перевірки застосовуваних тарифів на житлово-комунальні послуги, згідно діючого законодавства, не підконтрольне Управлінню у справах захисту прав споживачів.
Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового.
Як вбачається з матеріалів справи, сім'я ОСОБА_2., яка складаєлася з 5-и чоловік, проживала в квартирі №8 будинку 36/1 по вул. Гамалія в м. Суми (том 1 а. с. 15, 24).
На цей час у квартирі проживає ОСОБА_1
Вказаний будинок знаходиться на обслуговуванні Державної Сумської біофабрики.
2 Незважаючи на те, що на час звернення до суду та виникнення спірних правовідносин право користування вказаною квартирою мали й інші особи (члени сім'ї наймача житлового приміщення), позивач висунув та підтримав вимоги лише до ОСОБА_2. та ОСОБА_1
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.04.2006 року провадження в даній справі в частині вимог до ОСОБА_2. закрито у зв'зку зі смертю фізичної особи.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з 1999 року по листопад 2000 року включно у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Рішення суду в цій частині апелянт не оскаржує.
З рішенням суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з грудня 2000 року по листопад 2003 року колегія погодитися не може.
Також не можна погодитись з висновком місцевого суду про те, що позивач здійснював нарахування комунальних послуг по завищеним тарифам, посилаючись на акт перевірки Сумського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 02.03.2005 року, що родині відповідачки було зайво нараховано 400 грн. 58 коп.
Цей висновок спростовується наявними у справі доказами.
Згідно акту Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 25.05.2004 року при перевірці правильності застосування Сумською біологічною фабрикою тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються мешканцям будинкуАДРЕСА_1, згідно листа прокуратури від 16.04.2004 року №47 со4 за період з 01.01.2001 року по 01.05.2004 року завищення не встановлено (а. с. 79-90 наглядового провадження №47со4).
Крім того, діюче законодавство не передбачає право міських рад встановлювати тарифи щодо оплати комунальних послуг, що надаються підприємствами, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до п.п. 2 п. "а" ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Рішенням господарського суду Сумської області від 06.10.2005 року був визнаний недійсним припис керівнику Державної Сумської біологічної фабрики, виданий 02.03.2005 року Сумським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, у зв'язку з неправильністю методики нарахування оплати за надані комунальні послуги громадянам (т. З а. с. 123-124).
При цьому слід врахувати, що наявність порушень в нарахуванні комунальних платежів визначається приписом комунального органу. Усі інші документи, що передували винесенню припису і складалися під час перевірки, не давали підстав для висновку суду щодо наявності чи відсутності порушень при нарахуванні комунальних платежів, завищення тарифів, заборгованості. Тому цей акт не може бути доказом у цій справі.
Інших доказів щодо порушення позивачем методики обчислення плати за комунальні послуги в матеріалах справи немає.
У той же час, є матеріали перевірки Державної інспекції з контролю за цінами у Сумській області та прокуратури Зарічного району м. Суми, з яких вбачається, що
з
завищення тарифів на житлово-комунальні послуги зі сторони Сумської біологічної фабрики, не виявлено.
З матеріалів справи вбачається, що позивач врахував якість наданих послуг і в разі необхідності проводив відповідні перерахування оплати, що підтверджується копіями актів про фактично надані послуги (т. 1 а. с. 22, 84-136).
Неможна погодитися з висновком суду про порушення позивачем вимог матеріального законодавства щодо нарахування плати за комунальні послуги з врахуванням 50% знижки на яку мав право ОСОБА_2. як ветеран військової служби.
Ч. 1 ст. 60 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік" установлено, що до членів сім'ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років), член сім'ї, який проживає разом з інвалідом І групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі, непрацездатні батьки та особи, які знаходяться під опікою та піклуванням громадян, що мають право на пільги.
Виходячи з викладеного вище, позивач правомірно нараховувував плату за житлово-комунальні послуги з врахуванням пільги на 2 осіб у 2003 році, що підтверджується довідкою виданою ВЖРЕУ №1 (а. с. 28) та розрахунками (том 3 а. с. 611,13-14).
Відповідно до рахунку наданого позивачем, заборгованість по оплаті послуг в квартирі №8 будинку 36/1 по вул. Гамалія в м. Суми станом на 01.11.2003 року становила: з грудня 2000 року по грудень 2001 року без врахування 50% знижки та з січня 2002 року по листопад 2003 року з врахуванням 50% знижки за надані комунальні послуги було нараховано 1014 грн. 56 коп. та 1274 грн. 60 коп. відповідно.
За цей період було сплачено 1327 грн. 15 коп.
Фактично ж заборгованість складає:
(1014,56 грн. * 50% + 1274,60 грн.) - 1327,15 грн. = 454 грн. 73 коп.
З огляду на викладене вище, при вирішенні даної справи суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
З врахуванням викладеного вище, вимог заявлених в апеляційній скарзі, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної Сумської біологічної фабрики 443грн. 60 коп. заборгованості за надані комунальні послуги послуги з водопостачання, водовідведення, підігрів води, опалення.
Згідно діючого законодавства відповідачка не позбавлена права звернутися з позовом у порядку регресу до інших квартиронаймачів за стягнення витрат на комунальні платежі
Також, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 64 грн. 07 коп. судових витрат у відповідності до ст. 88, ст. 79 ЦПК України (8 грн. 57 коп. судового збору за задоволені позовні вимоги, 25 грн. 50 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).
Керуючись ст. ст. 305, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Державної Сумської біологічної фабрики задовольнити частково.
Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2006 року в даній справі та ухвалити нове.
4 Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної Сумської біологічної фабрики 443грн. 60 коп. заборгованості за надані комунальні послуги з водопостачання, водовідведення, підігрів води, опалення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної Сумської біологічної фабрики 64 грн. 07 коп. в рахунок повернення судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді
Вірно: суддя апеляційного суду