Справа №22-ц-1183 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Опімах Л.М.
Категорія 12 Суддя-доповідач Батюк А.В.
РІШЕННЯ іменем України
09 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.,
суддів - Батюка А.В., Дубровної В.В.,
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4, Ковпаківський ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, про визнання договору дарування недійсним, усунення перешкод в користуванні будинком
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку, надвірних будівель та земельної ділянки,
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, який у подальшому уточнив. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4. ввела його в оману, в результаті чого було укладено договори дарування 1/2 частини земельної ділянки і 1/2 частини житлового будинку на користь ОСОБА_2
Просив визнати недійсними вказані договори укладені 16.10.2003 року, зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні своєю власністю, шляхом виселення з будинку та зняття з реєстраційного обліку за адресою: в АДРЕСА_1.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування 1/2 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.10.2003 року та договір дарування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 16.10.2003 року.
Приведено сторони у першочерговий стан. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3. все одержане за угодами майно.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3. в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на недоведеність обставин справи, які мають значення для справи, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про
відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та про задоволення його позову в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.10.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
16.10.2003 року між ОСОБА_3та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/2 частини земельної ділянки площею 300 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення договорів дарування, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Як вбачається з показів свідка ОСОБА_4., позивача було введено в оману стосовно особи, на користь якої укладено договір дарування.
Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5. також підтвердили відсутність наміру позивача укладати договори дарування на користь свого онука ОСОБА_2
Доказів на підтвердження того, що при підписанні договорів дарування були присутні обидві сторони, і ОСОБА_3 знав, що підписує договори дарування на користь свого онука, а не дочки, апелянтом суду не надано і суперечить доказам наявним у матеріалах справи (а. с. 49-а).
При таких обставинах суд першої інстанції дав оцінку доказам, обставинам справи, а також і доводам, зазначеним в апеляційній скарзі й дійшов обгрунтованого висновку, про задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання угод дарування недійсними і доводи апеляційної скарги не спростовують цей висновок суду.
Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не довів тих обставини, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень.
У той же час, судом першої інстанції ОСОБА_2. був знятий з реєстраційного обліку та виселений зі спірного домоволодіння на підставі того, що право проживання він набув у зв'язку з набуттям власності домоволодінням.
Цей висновок суду не відповідає обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. поселився і був зареєстрований у спірному домоволодінні 19.02.2003 року, як член сім'ї власника житла, тобто задовго до укладення договорів дарування 16.10.2003 року.
З цього слідує, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, а тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно рішення суду скасувати в частині виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_2 з домоволодіння розташованого в ОСОБА_1 та ухвалити нове відмовивши в задоволенні цих позовних вимог.
При цьому слід врахувати, що згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
з
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. по цей час є членом сім'ї ОСОБА_3 і проживає в спірному домоволодінні.
Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2. втратила право користування жилим приміщенням в домоволодінні поАДРЕСА_1, а тому рішення суду необхідно в цій частині скасувати та ухвалити нове, відмовивши ОСОБА_3. в цих позовних вимогах. В іншій частині рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2006 року в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині виселення з жилого будинку по вулиці Тополянській, 31 в м. Суми та зняття з реєстраційого обліку за вказаною адресою, в зв'язку з необґрунтованістю.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.