Справа №22-ц-1195 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції Моісеєнко О.М.

Категорія 31                                                               Суддя-доповідач Батюк А.В.

УХВАЛА іменем    України

09 серпня 2006 року колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів              - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 червня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і домоволодінням,

встановила:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 23 червня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 встановленню огорожі між їх домоволодіннями.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,31 га, а також домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 6-7).

ОСОБА_2 та його сину ОСОБА_3. на підставі договору дарування належить домоволодіння АДРЕСА_2 та прилеглі земельні ділянки площею 0,115 га і 0,06 га на праві приватної власності.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №1042 між вказаними вище домоволодіннями зведено цоколь у вигляді бетонних плит довжиною 17,33 м, висотою над рівнем землі - 32-35 см, товщиною 10 см. Цоколь огорожі із бетонних плит знаходиться на суміжному кордоні ділянок, глибина їх закладення становить від 50 до 53 см, що перешкоджає їх падінню в бік ділянки №40. За таких умов порушення будівельних норм не вбачається (а. с. 35-39).

Посилання апелянта на те, що в результаті будівництва вказаного цоколя на її ділянці будуть затримуватись талі й дощові води не спростовують висновок суду. Експертом запропоновано облаштування водовідведення на території земельної ділянки ОСОБА_1 з направленням води на вулицю або на город (а. с. 37, 38).

Як вбачається з матеріалів справи, облаштування залізобетонної огорожі ділянки по АДРЕСА_2 погоджено з Відділом містобудування та архітектури Сумської районної адміністрації України (а. с. 48-52).

Відповідно до додатку 10 до регіональних правил забудови, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 12.09.2001 року №179, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 12.09.2001 року за №844/6035, затвердження проектів будівництва залізобетонної огорожі не потребує висновку комплексної державної експертизи.

У зв'язку з викладеним вище, суд дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову, задовольнивши при цьому зустрічний позов.

Рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі. Місцевий суд врахував думку спеціалістів з приводу побудови даної огорожі, був даний аналіз відомчим нормативним актам та висновкам, на які посилається апелянт.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не довела тих обставини, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог.

Інші доводи скарги висновків суду також не спростовують і не містять даних, які б давали підстави вважати, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Перевіривши рішення в межах доводів скарги, колегія вважає його законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 23 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.