К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Власенка О.В.,
суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Щербань А.В.
розглянула в порядку ст. 304-1 ЦПК України цивільну справу № 22ц-2730 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області на постанову Деражнянського районного суду від 1 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” недовиплаченої грошової допомоги як дитині війни.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів
в с т а н о в и л а :
25 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про стягнення відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” недовиплаченої грошової допомоги як дитині війни за 2006-2008 роки та січень – жовтень 2009 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй у вказані періоди було передбачено підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує. З цих підстав просить стягнути з відповідача на її користь підвищення до пенсії за 2006-2008 роки та січень – жовтень 2009 року.
Постановою Деражнянського районного суду від 1 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального права і зазначає, що на законодавчому рівні не визначено джерела фінансування відповідних коштів, порядок нарахування та органи, які мають виплачувати підвищення до пенсії дітям війни.
Головуючий у першій інстанції – Коваль Ф.І. Справа № 22ц-2730
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 57
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1 Закону № 2195-ІV вона має статус дитини війни.
У 2008 - 2009 роках позивачка отримувала підвищення до пенсії: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 року – 49 грн. 80 коп.
Дані обставини підтверджуються паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням на ім’я позивачки і довідкою щодо її статусу та розміру виплаченого підвищення до пенсії.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію вказаної норми.
Однак Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367-ІV пункт 17 статті 77 виключено і статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Після набрання чинності цим Законом (2 квітня 2006 року) стаття 6 Закону № 2195-ІV знову почала діяти.
Протягом 2006 року Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, внаслідок чого дані соціальні виплати у тому році не проводились обґрунтовано.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІV, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового
утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачці підвищення до пенсії у належних розмірах за періоди з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року і з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Постанова суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області відхилити.
Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 1 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного О.В.Власенко