К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Власенка О.В.,
суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Щербань А.В.
розглянула в порядку ст. 304-1 ЦПК України цивільну справу № 22ц-2232 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області на постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії інваліду другої групи Чорнобильської катастрофи.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів
в с т а н о в и л а :
8 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії інваліду другої групи Чорнобильської катастрофи, виплата якої передбачена ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ та спонукання до цього перерахунку, згідно якого розмір державної пенсії не повинен бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії – 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 12 жовтня 1993 року по 31 грудня 2009 року у наведених вище розмірах.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і має право на відповідне пенсійне забезпечення, однак управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі протягом зазначеного періоду виплачувало йому вказану пенсію у неналежному розмірі і відмовляється здійснити її перерахунок.
Постановою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2010 року позов задоволено частково. Цією постановою зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 з 31 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, при цьому основної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 та додаткової пенсії в розмірі – 75% мінімальної пенсії за віком. В решті позову відмовлено.
Головуючий у першій інстанції – Коваль Ф.І. Справа № 22ц-2232
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 57
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі просить постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2010 року скасувати, а в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права. При цьому управління зазначило, що пенсія позивачу обчислена у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань. Також, на думку управління, суд не врахував, що положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 12 жовтня 1993 року внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6,7), та віднесений до категорії І осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії (а.с.8), одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон №796-ХІІ).
Розрахунок пенсії позивачу УПФ провело з урахуванням розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, ґрунтуються на законі.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
У відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Встановлено також, що ОСОБА_1 звертався до УПФ України в Деражнянському районі із заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами України, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Колегія суддів приходить до висновку, що така відмова є неправомірною.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з конституційної норми щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Не заслуговує на увагу й посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні даного спору, суд правильно керувався наведеним вище чинним законодавством та обґрунтовано виходив з засад пріоритету законів над підзаконними актами та підставно частково задовольнив позов.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що стосується посилань в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що положення цієї статті Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком), для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційних скарг для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деражнянському районі Хмельницької області відхилити.
Постанову Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко