справа  № 2-92/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2010 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

           головуючого судді             -    Цвітайло П.В.,  

  при секретарях                       -    Дрижирук  Л.М., Білик Н.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_1,   про стягнення боргу за спожитий газ  в розмірі 4553 гривні 78 копійок;-

ВСТАНОВИВ:

      Позивач – ВАТ «Полтавагаз звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1  про стягнення боргу за спожитий газ  в розмірі 4553 гривні 78 копійок.

    Представник позивача «Полтавагаз» – Борових С.Ф., який діє на підставі довіреності № 110 від 22.12.2009 року (а.с. 17) у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх з підстав викладених у позовній заяві    пояснивши суду, що позивач має значну заборгованість за спожитий газ в сумі 4553 гривні 78 копійок, оскільки відповідач фактично із січня 2006 року по вересень 2008 року, оплати за використаний газ  взагалі не здійснював, а загальна сума заборгованості  утворилася  в період з січня 2005 року по січень 2010 року. При цьому, зазначив, що  тариф на газопостачання для населення встановлюється відповідно до постанови НКРЕ України і нарахування відповідачу проводилося відповідно до вимог чинного законодавства, надавши до суду відповідні довідки (а.с. 32-35, 47, 48).

      Відповідач – ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав взагалі, пояснивши суду, що він мав пільги, як бувший працівник міліції, сплачував за спожитий газ відповідно до показників та вказівок працівника газової служби, а працівники газового господарства на його думку в подальшому надурили його зробивши перерахунок по вищому тарифу і не врахували його пільги. Надав до суду письмове заперечення та фотокопію аркуша платіжної книжки (а.с. 18, 19-20, 21-22, 23). При цьому,  пояснення відповідача в більшості несли в собі суб’єктивну думку щодо договірних відносин з газопостачальною організацією та скаргами на його долю.

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  серії АА № НОМЕР_1 від 26.09.2008 року, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», має статус юридичної особи (а.с. 9).

Відповідно до договору   про надання послуг з газопостачання № 27 від 26 листопада 2009 року, позивач надає послуги з теплопостачання а споживач  зобов’язується своєчасно здійснювати оплату  за спожиті послуги на умовах цього договору (а.с. 5).  

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов’язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи із змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно  до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.      

Відповідно до п. 29 «Правил надання  населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.    

Як встановлено при розгляді справи, чого не заперечував і сам ОСОБА_1, він є споживачем природного газу відповідно до укладеного між ним та ВАТ «Полтавагаз» договору по наданню послуг з газопостачання, згідно якого позивач надає відповідачу послуги з газопостачання, а відповідач по справі зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими цінами в строк та на умовах визначених договором (а.с 5). При цьому, в договорі не зазначено про те, що відповідач може проводити оплату послуг з газопостачання не в повній вартості, а з урахуванням наданих йому пільг, як бувшому працівнику міліції.

Відповідач – ОСОБА_1  отримував послуги з газопостачання з січня 2005 року і по теперішній час. Даний факт ніким із сторін не заперечується.

Покладені законодавством зобов’язання щодо оплати послуг з газопостачання   відповідач – ОСОБА_1 виконував несвоєчасно, частково і не в повному обсязі, про що свідчать: карточка абонента  (а.с. 7, 32, 33, 34, 44), довідка (а.с. 35), попередження (а.с. 8), довідки (а.с. 47,48).

Згідно з довідкою Котелевського РВ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_1   дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ України з 26.09.2005 року по 07.07.2008 року  (а.с. 29).  

Відповідно до  ст. 22 Закону України «Про міліцію» працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Однак, згідно Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового, начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 із змінами внесеними Кабінетом Міністрів України щодо поширення дії вказаного Порядку на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законом частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд, яке проводиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи, де працює пільговик та за рахунок і у межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.  

Згідно п. 5 вказаного вище Порядку надання пільг, для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім’ї (раз на рік).

     За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1  не скористався своїм правом на одержання грошової компенсації у вказаному порядку і не може прийняти до уваги твердження ОСОБА_1  про те, що послуги з газопостачання повинні були надаватися йому ВАТ «Полтавагаз» безкоштовно, а вважає, що ОСОБА_1  повинен відшкодувати певну суму заборгованості за спожитий природний газ.

Судом роз’яснено відповідачу  зміст ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач в категоричній формі відмовився від заяви щодо застосування судом позовної давності до боргу, який був станом на лютий 2007 року.

Крім цього, представник позивача зазначив, що борг станом на 01.11.2009 року в  сумі  4173 гривні 86 корпійок відповідачем визнано, що підтверджується його підписом в договорі № 27 про надання населенню послуг з газопостачання від 26.11.2009 року (а.с. 54-56).

З огляду  на  вище наведене суд вважає, що за таких обставин, відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, коли сторони не заявили суду клопотання про застосування строків позовної давності,  тому суд не застосовує строк позовної давності до боргу станом на лютий 2007 року, а розглядає справу у відповідності до вимог чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавства України.    

Задовольняючи позовні вимоги позивача – Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за спожитий газ повністю, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

 Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові  витрати.

Оскільки позивачем – ВАТ «Полтавагаз» сплачено судові витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, то з відповідача – ОСОБА_1  слід стягти на  користь позивача – ВАТ «Полтавагаз»понесені ним і документально підтверджені судові витрати (а.с. 3).

Позивач – ВАТ «Полтавагаз», відповідно до рішення сорок восьмої сесії п’ятого  скликання Котелевської селищної ради Полтавської області від 17 грудня 2009 року, звільнений від сплати державного мита, а тому згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягти судові витрати по справі, а саме державне мито  (а.с.4).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215, 216 ЦПК України, 3, 267, 509, 526, 611, 623, 903 ЦК України,  п. 29 «Правил надання  населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_1, про стягнення боргу за спожитий газ  задовольнити повністю.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства   по газопостачанню та газифікації   «Полтавагаз» р/р 26002100232805 у Полтавській ОД «Райффазен банк Аваль» ЗКПО 05524676 заборгованість за надані послуги з газопостачання в розмірі 4553 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят три ) гривні 78 копійок.  

Стягти з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»  судові витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 30 гривень.

Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі   51,00 (п’ятдесят одну) гривню.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: