Справа №1-319, 2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

    головуючого – судді Маржиної Т.В.

    при секретарі – Мирошниченко Р.М.

    за участю прокурора – Білецького О.М.

    потерпілої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Первомайська Миколаївської області, громадянки України, одруженої, освіта середня спеціальна, не працюючої, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

•   у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

    12.05.2009 року між ОСОБА_2 та ФОП „ОСОБА_1” в особі ОСОБА_1 був укладений трудовий договір між працівником та фізичною особою, згудно якого ОСОБА_2 була прийнята на роботу на посаду реалізатора (продавця) ФОП „ОСОБА_1”. Одночасно з прийняттям на роботу між ОСОБА_2 та ФОП „ОСОБА_1” в особі ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_2 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення зберігання ввірених їй ФОП „ОСОБА_1” матеріальних цінностей та грошових коштів, у зв’язку з чим вона повинна була у встановленому порядку та у встановлені строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товарно-матеральних цінностей і коштів, переданих їй під звіт роботодавцем; у випадку виявлення нестачі переданих під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з її вини товарно-матеріальних цінностей, вона зобов’язалася відшкодувати нестачу коштів та заподіяну шкоду відповідними товарно-матеріальними цінностями тощо. Отримавши під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові кошти ФОП „ОСОБА_1”, ОСОБА_2 в період з травня 2009 року по липень 2010 року, переслідуючи корисну мету незаконного збагачення, вирішила під час роботи систематично, шляхом привласнення, вчинити розкрадання ввірених їй товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів. Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 з 12.05.2009 року по 16 липня 2010 року, працюючи на посаді реалізатора (продавця) магазина №88 в с. Катеринка Первомайського району Миколаївської області, що орендується ФОП „ОСОБА_1”, присвоїла ввірені їй під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, отримані від реалізації товару ФОП „ОСОБА_1” на загальну суму 6831 грн. 50 коп.

    Допитана під час судового слідства підсудна ОСОБА_2 повністю визнала себе винною в пред’явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи, розмір заподіяної шкоди та заявленого цивільного позову не оспорювала та пояснила, що дійсно за трудовим договором працювала продавцем у підприємця ОСОБА_1 і протягом тривалого часу привласнювала ввірені їй товарно-матеріальні цінності і гроші, а саме у зв’язку із скрутним матеріальним становищем у сім’ї з 12.05.2009 року систематично привласнювала товар, який передавався їй для реалізації. 02.06.2010 року ОСОБА_1 разом з ревізором Первомайського РСТ ОСОБА_3 провели ревізію товарно-матеріальних цінностей і виявили їх нестачу на суму 4554,18 грн. Вона зізналася, що систематично привласнювала товар і зобов’язалася повернути за нього гроші. Однак в сім’ї матеріальне становище не поліпшилось, тому вона продовжила привласнювати ввірений їй товар. Згодом на початку липня 2010 року ОСОБА_1 разом з ревізором знову провела ревізію і виявили ще більшу нестачу – додатково на суму 1447,25 грн. Таким чином, загальна сума нестачі товарно-матеріальних цінностей, яка сталася з її вини, складає 6831,50 грн. Її було звільнено з роботи. На даний час вона частково відшкодувала спричинену ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 3347,86 грн. Невідшкодованою залишається сума 3483,64 грн., тому заявлений потерпілою цивільний позов на таку суму визнає повністю, у вчиненому розкаялася.

    Потерпіла ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого ОСОБА_2 злочину дала аналогічні пояснення, підтримала заявлений цивільний позов на суму 3483,64 грн. та просила його задовольнити.

    Крім повного визнання своєї провини самою ОСОБА_2, її вина підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів: свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /а.с.5/; трудовим договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.05.2009 року, згідно якого ОСОБА_2 прийнята на роботу на посаду продавця /а.с.7/; договором про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2 /а.с.8/; порівняльною відомістю №2 від 03.06.2010 року /а.с.12/ та інвентраними описами товарів, тари та грошових коштів /а.с.13-29/, які були складені в ході ревізії; порівняльною відомістю №3 від 13.07.2010 року /а.с.30/ та інвентаризаційним описом товарів /а.с.31-45/; порівняльною відомістю №5 від 17.07.2010 року /а.с.46/ та інвентаризаційним описом від 16.07.2010 року /а.с.47-62/; інвентаризаційним описом /а.с.63-64/; квитанціями до прибуткових касових ордерів, які свідчать про часткове відшкодування ОСОБА_2 завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди /а.с.65/.

    Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_2 знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства, оскільки судом достовірно встановлено, що вона працювала у ФОП ОСОБА_1 продавцем, на неї була покладена повна матеріальна відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, однак в результаті їх привласнення, ОСОБА_1 спричинено матеріальний збиток на суму 6831 грн. 50 коп., що підтверджується наведеними вище документами, складеними за результатами ревізій. Дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 191 ч.1 КК України як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене їй.

    Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а також данні про особу винної, яка має постійне місце проживання, одружена, не працює, на обліку у лікарів не перебуває, інвалідом не являється.

    Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданого матеріального збитку, позитивну характеристику з місця проживання, вчинення злочину вперше.

    Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

    Враховуючи наведене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Покарання їй слід призначити в межах санкції частини статті, за якою вона обвинувачується, у вигляді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов’язки відповідно до ч.1 п.п.2,3,4 ст. 76 КК України. Суд вважає недоцільним застосовувати щодо ОСОБА_2 таке додаткове покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, оскільки вона розкаялася, усвідомила наслідки вчинених нею злочинних дій.

    Заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов на суму 3483 грн. 64 коп. слід задовольнити в повному обязі на підставі ст. 1166 ЦК України, оскільки судом встановлено, що винними діями ОСОБА_2 ОСОБА_1 спричинено матеріальну шкоду на суму 6831 грн. 50 коп. На стадії досудового слідства ОСОБА_2 добровільно відшкодувала 3347 грн. 86. коп. Таким чином, невідшкодованою залишається сума 3483 грн. 64 коп. і вона підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_2 визнати винною за ст. 191 ч.1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 76 ч.1 п.п.2,3,4 КК України зобов’язати ОСОБА_2 періодично з’являтись до кримінально-виконавчої інспекції на відмітку, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

    Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування спричиненої матеріальної шкодм 3483 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 64 коп.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

    СУДДЯ: