Справа №1-309, 2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

    головуючого – судді Маржиної Т.В.

    при секретарі – Мирошниченко Р.М.

    за участю прокурора – Козлової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нижній Новгород, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, освіта неповна вища, студент 6-го курсу заочного відділення Одеського національного університету ім. Мечнікова, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

•   у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

    18.07.2010 року близько 16 години ОСОБА_1, переслідуючи корисливу мету, знаходячись на березі річки Синюха в районі провулка Корчагіна в м. Первомайську Миколаївської області, умисно таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_2 мобільний телефон НОКІА-6500 вартістю 800 грн., сім-карту оператора МТС вартістю 10 грн. з грошима на рахунку 70 грн. та належний потерпілому ОСОБА_3 мобільний телефон НОКІА-6303 вартістю 900 грн. із сім-карткою оператора МТС вартістю 10 грн., картку пам’яті до телефону об’ємом 1 Гб вартістю 50 грн., солом’яний капелюх вартістю 10 грн. З викраденими речами зник та розпорядився ними на власний розсуд, в результаті чого своїми умисними злочинними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 880 грн., а потерпілому ОСОБА_3 – на суму 970 грн., а всього на загальну суму 1850 грн.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи та розмір спричиненої шкоди не заперечував та пояснив суду, що дійсно 18.07.2010 року близько 16 години на березі річки Синюха в м. Первомайську таємно викрав два мобільних телефони із сімкартками та грошима на рахунку, а також солом’яний капелюх, які лежали на березі річки без догляду. У скоєному розкаявся.

    Із заяв потрепілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що на момент розгляду справи підсудний повністю відшкодував їм спричинені матеріальні збитки та моральну шкоду, а тому претензій до нього вони не мають, від заявлених цивільних позовів відмовляються.

    Крім повного визнання своєї провини самим підсудним, його вина підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів: поясненнями потерпілих ОСОБА_2 /а.с.50/ та ОСОБА_3 /а.с. 15,46/; протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього /а.с.3-4/; довідками про вартість мобільних телефонів та стартових пакетів оператора МТС /а.с.6-8/; заявою ОСОБА_1 про добровільну видачу викрадених мобільних телефонів /а.с.18/; протоколом добровільної видачі /а.с.19/; постановою про визнання вилучених мобільних телефонів речовими доказами /а.с.26/; розпискою потерпілого ОСОБА_3 про отримання викрадених мобільних ртелефонів /а.с.27/; протоколом відтворення обстановки та обставин події злочину, під час якого ОСОБА_1 добровільно показав та розказав про обставини вчиненого злочину /а.с.38-40/.

    Суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 в пред’явленому обвинуваченні знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства. Його дії слід кваліфікувати за ст. 185 ч.1 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

    Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а також данні про особу винного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, не працює, навчається на 6-му курсі заочного відділення університету.

    Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, вчинення злочину вперше, наявнсть на утриманні неповнолітньої дитини, позитивну характеристику з місця проживання та колишнього навчання.

    Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

    Врховуючи наведене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Покарання йому слід призначити в межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у вигляді штрафу на користь держави.

    Відмову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від заявлених цивільних позовів про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід прийняти.

    Речові докази у справі: мобільні телефони НОКІА-6500 та НОКІА-6303 з карткою пам’яті на 1 Гб, які зберігаються у потерпілого ОСОБА_3 – залишити йому /а.с.27/.

    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_1 визнати винним за ст. 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

    Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Прийняти відмову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від заявлених цивільних позовів про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

    Речові докази у справі: мобільні телефони НОКІА-6500 та НОКІА-6303 з карткою пам’яті на 1 Гб, які зберігаються у потерпілого ОСОБА_3 – залишити потерпілолму ОСОБА_3 /а.с.27/.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський мськрайонний суд Миколаївської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

    СУДДЯ: