УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 31 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді суддів

при секретарі

Яковенко Л.Г. Синельщікової О.В. Куриленка О.С. Джемілєвій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. З ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. стягнено солідарно на користь ОСОБА_1. 151500 грн. боргу і 151500 грн. неустойки, а всього 303000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також з ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. стягнено солідарно на користь держави державне мито у розмірі 1700 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі просять змінити рішення суду в частині стягнення неустойки у розмірі 151000 грн. і державного мита у розмірі 1700 грн., зменшивши їх розмір, посилаючись на те, що рішення в цій частині незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального  права.  Вважають,  що  викладені  у  борговій  розписці  від

2004                        року умови договору позики втратили силу з моменту складання

2005                        року нової розписки після часткового повернення боргу, внаслідок чого сума заборгованості зменшилася з 68000 доларів до 33000 доларів. Отже, у зв'язку з цим між позикодавцем і позичальником була досягнена домовленість про погашення залишившийся суми боргу без неустойки і процентних начислень, однак судом ці обставини не були прийняті до уваги. Також, вказують, що позивач не надав суду доказів про розмір збитків, які він поніс з вини позичальника. Крім того, вважають, що судом неправильно визначено розмір державного мита, оскільки не було враховано суттєве зменшення суми боргу на момент ухвалення рішення.

Справа № 22-3662/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Харченко І.О. Доповідач Синельщікова О.В.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою та не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Розглянувши спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачами в порушення вимог статті 1046 Цивільного кодексу України не виконані повністю обов'язки по поверненню суми боргу, отриманому у позивача 30 грудня 2004 року. На підтвердження боргових зобов'язань ОСОБА_1. було надано розписку, складену відповідачем ОСОБА_2. та підписану відповідачами ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Договором позики було передбачено також виплату неустойки в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від несплаченої суми боргу.

Суд першої інстанції визначив, що після 1 травня 2005 року виконання зобов'язання прострочено, під час розгляду справи борг частково погашено, розмір неустойки перевищую суму боргу і підлягає зменшенню.

Рішення суду в частині стягнення неустойки відповідає вимогам статей 549, 550, 551 Цивільного кодексу України.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що умови договору позики були в наступному змінені і не передбачали виплату неустойки.

Із матеріалів справи вбачається, що 1 жовтня 2005 року відповідач ОСОБА_2 письмово підтвердив залишок боргу і зобов'язався його повернути. Інші умови договору позики від 30 грудня 2004 року, в тому числі, про забезпечення виконання зобов'язання сторонами договору не змінювалися.

Тому доводи відповідачів про безпідставне стягнення неустойки не відповідають обставинам справи.

Розмір державного мита, стягнутого з відповідачів на користь держави, визначений судом відповідно до п.п."а" п. 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.