Справа № 2-5931/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого: Циганаш І.А.
при секретарі: Федоровій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ “ ОТП Банк “ в особі регіонального відділення ПАТ “ ОТП Банк “ в м. Кіровограді, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 14.04.2008 року між нею та ЗАТ « ОТП Банк », правонаступником якого є ПАТ « ОТП Банк » було укладено кредитний договір №ML-К00/049/2008, відповідно до умов якого банк надав їй валютний кредит в сумі 50000 доларів США. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобов’язався сплатити наданий кредит в термін до 12.04.2023 року в порядку та строки, визначені договором, а за користування кредитом сплачувати фіксований відсоток ( 5,99 % + FIRD ). В якості забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_2 ( поручитель ) та банком 14.04.2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого поручитель передав в заставу банку нерухоме майно – житловий будинок з господарсько – побутовими будівлями, що знаходиться в м. Кіровограді по пров. Лісному, загальною площею 76,82 кв.м., з них 52,67 кв.м. – житлової. Вважає, що вказаний кредитний договір було укладено з порушенням чинного на момент укладання законодавства, що зумовлює визнання його недійсним. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до п. 3.1 « Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту » кредитний договір має містити: порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно – правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій банку, що пов’язані з наданням, обслуговування і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Згідно п. 3.2 розділу 3 Правил про умови кредитування кредитний договір має містити: графік платежів у розмірі сум погашення основного боргу; сплати процентів за користування кредитом; вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань позичальника за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Пунктом 3.3 Правил про умови кредитування встановлено, що банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді: реальної процентної ставки ( у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту та абсолютного значення подорожчання кредиту ( у грошовому виразі ), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумування всіх платежів ( проценти за користування кредитом, усі платежі супутні послуги, пов’язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням ), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під отримання, обслуговування та погашення кредиту; обґрунтування вартості супутньої послуги. Натомість спірний кредитний договір не містить перелічених вище істотних умов, необхідність яких є обов’язковою передумовою визнання договору таким, що відповідає
вимогам, які висуваються до кредитного договору Правилами про умови кредитування. Так, в додатку №1 до кредитного договору наведено лише суму належну до сплати щомісяця та залишок максимально допустимої заборгованості за кредитним договором. Відсутня інформація щодо порядку обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно – правових актів Національного банку, щодо реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту. Ст.. 5 Декрету КМУ « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії НБУ. НБУ видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В момент укладання спірного кредитного договору банк повідомив позичальника про наявність в нього лише генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, про наявність індивідуальної ліцензії в момент укладання спірного кредитного договору банк не повідомляв. Тому недодержання вказаного положення, а також п. 2,3,5 6 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання недійсності правочину. Просить визнати недійсним кредитний договір №ML-К00/049/2008 від 14.04.2008 року, укладений між нею та ЗАТ « ОТП Банк » правонаступником якого є ПАТ « ОТП Банк » в особі регіонального відділення ПАТ « ОТП Банк » в м. Кіровограді, визнати недійсним договір іпотеки від 14.04.2008 року, укладений між ЗАТ « ОТП Банк » правонаступником якого є ПАТ « ОТП Банк » в особі регіонального відділення ПАТ « ОТП Банк » в м. Кіровограді та ОСОБА_2
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, заперечувала проти їх задоволення, пояснила, що 14.04.2008 року між ЗАТ « ОТП – Банк », правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ « ОТП – Банк » та гр.. ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-К00/049/2008. Відповідно до п. п. 2, 3 Частини №1, п. 1.5 та п. 1.4 Частини №2 з відповідними підпунктами кредитного договору та п. 3.1 – 3.3 Додаткового договору №1 до кредитного договору від 14.04.2008 року позивач отримала кредит у сумі 50000 доларів США на споживчі цілі та зобов’язалась сплачувати плату за користування кредитом з розрахунку: на період з 16.04.2009 року для перерахунку процентів за користування кредитом буде встановлюватись плаваюча процентна ставка 5,99% річних + FIRD. На період з 17.04.2009р. до 16.09.2009р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7% річних. На період з 17.09.2009р. до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка – 6,58% річних + FIRD, але у будь – якому разі повернути суму кредиту у строк до 12.04.2023р. Таким чином, усі суттєві умови договору сторонами було досягнуто. Позивач не надала доказів того, що кредитний договір було укладено під примусом, умови кредитного договору нею тривалий час виконувались, навіть було укладено додатковий договір до діючого кредитного договору, яким було реструктуризовано заборгованість за кредитним договором. На момент укладення кредитного договору та в період його дії ОСОБА_1 були прийняті всі умови цього договору – зокрема валюта кредиту – долар США, а відповідно – отримання кредитних коштів у валюті долар США та зобов’язання здійснити погашення платежів саме у цій валюті. Крім того, відповідно до банківської ліцензії №191, виданої НБУ 08.11.2006 року та дозволу до неї, що діяли на часи укладання договору ЗАТ « ОТП – Банк » мав право здійснювати банківські операції в іноземній валюті. Операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії за умови наявності у банка генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями. До підписання кредитного договору позивачеві була надана вичерпна інформація з приводу порядку обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно – правових актів НБУ, реальної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, про що свідчить її підпис на
інформаційному листку від 07.03.2008 року.
До письмового заперечення представник відповідача додав копію банківської ліцензії Нацбанку України №191 від 08.11.2006 року та копію дозволу №191-1 Нацбанку на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частинами другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, згідно з додатком до цього дозволу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.
Згідно вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1 –3 , 5 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Крім цього, ч. 2, 3 статті 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття коштів, згідно якого кошти – це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.
Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 08 листопада 2006 року Національним банком України видано ЗАТ « ОТП Банк » банківську
ліцензію № 191, яка зареєстрована Національним банком України 02.03.1998 року за № 273 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » та Дозвіл №191-1 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність ».
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.
Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ЗАТ « ОТП Банк » було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.
Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ЗАТ « ОТП Банк » в особі регіонального відділення ПАТ “ ОТП Банк “ в м. Кіровограді, правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ « ОТП Банк » та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір №ML-К00/049/2008, відповідно до умов кредитного договору, Частини №1, та Частини №2 до кредитного договору від 14.04.2008 року позивач отримала кредит у сумі 50000 доларів США на споживчі цілі та зобов’язалась сплачувати плату за користування кредитом з розрахунку: на період з 16.04.2009 року для перерахунку процентів за користування кредитом буде встановлюватись плаваюча процентна ставка 5,99% річних + FIRD. На період з 17.04.2009р. до 16.09.2009р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 7% річних. На період з 17.09.2009р. до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка – 6,58% річних + FIRD, але у будь – якому разі повернути суму кредиту у строк до 12.04.2023р. ( а.с. 9 – 17 ) .
Судом встановлено, що 14 квітня 2008 року між ЗАТ « ОТП Банк » в особі регіонального відділення ПАТ “ ОТП Банк “ в м. Кіровограді ( іпотекодержатель ), правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ « ОТП Банк » та ОСОБА_2 ( іпотекодавець ), яка є майновим поручителем гр.. ОСОБА_3 було укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником його боргових зобов’язань, а саме повернення іпотекодержателю суми отриманого кредиту не пізніше 12.04.2023 року відповідно до умов встановлених п.п. 1.5 – 1.6 кредитного договору чи в інший строк встановлений в кредитному договорі, сума кредиту складає 50000 доларів США іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарсько – побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, пров. Лісний, 37, загальною площею 76,82 кв.м., у тому числі житловою площею 52,67 кв.м. ( а.с. 21 – 26 ).
Суд враховує ту обставину, що позивач погодилася з умовами кредитного договору,
скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання його умов, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США, які й повинна повернути відповідачу на умовах, визначених у кредитному договорі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Проте, підстав встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними позивачем в суді не наведено.
Враховуючи те, ПАТ « ОТП Банк » є уповноваженим на здійснення операцій з валютними цінностями за наявності у нього банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, крім того укладені вище зазначені кредитний договір та договір іпотеки за своїм змістом не суперечать нормам цивільного законодавства, оскільки позивач погодилася з умовами кредитного договору скріпивши його своїм підписом та вчинила дії на виконання умов договорів, отримавши від банку суму кредиту, зазначену у договорі, на момент укладення договору позивач погодившись з усіма вимогами, добровільно погодилася з графіком погашення кредиту, який є невід’ємною частиною кредитного договору, тому для визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки підстав суд не знайшов, а договір іпотеки є способом забезпечення виконання зобов’язання, крім того, третя особа по справі на стороні позивача ОСОБА_2 до суду не зверталась, ОСОБА_1 стороною по договору іпотеки не являється, за таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ “ ОТП Банк “ в особі регіонального відділення ПАТ “ ОТП Банк “ в м. Кіровограді, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Циганаш І.А.