УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 31 дня колегія суддів судової палати у цивільних, справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Джемілєвій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завад" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до Закритого акціонерного товариства „Бахчисарайський виноробний завод" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою суду від 21 березня 2006 року прийнято відмову позивача від позову про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 4725 грн. 60 у зв'язку з повним отримання розрахунку 19 січня 2006 року. Провадження в цій частині справи закрито.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови '"у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати і просить в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ЗАО „Бахчисарайський виноробний завод" 9605,76 грн. - середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що рішення в цій частині незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд неправильно визначив характер спірних правовідносин і дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду. Крім того, вказує, що судом це дана належна оцінка тій обставині, що відповідач заперечував тільки проти частини позову про відшкодування моральної шкоди, а в частині стягнення середнього заробітку оспорював тільки його розмір, а не підстави цих вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню за наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що наказом № НОМЕР_1 від 11 жовтня 2004 року позивача ОСОБА_1. звільнено з роботи з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод" з 20 вересня 2004 року за статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Справа № 22-3566/2006 р.                               Головуючий у першій

інстанції Ястребов Д.О. Доповідач Синельщікова О.В.

При звільненні в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України з позивачем не проведено повного розрахунку. Сума заборгованості 4725 грн. 60 к. виплачена позивачу під час розгляду справи 19 січня 2006 року.

Відмовляючи в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з такими вимогами, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок обгрнутованним.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільнення у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ці виплати не є заробітною платою, а тому положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України про необмежений термін звернення до суду на вимоги про стягнення середнього заробітку не розповсюджуються.

Відповідно до частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України робітник має право звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк із дня„коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Про несвоєчасний розрахунок позивач дознався відразу після звільнення в жовтні 2004 року. 12 травня 2005 року він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, а додаткові вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримання розрахунку заявив в суді лише 26 серпня 2005 року, пропустивши тримісячний строк і не вказавши на поважні причини.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив: якщо тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Таким чином, відмова в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з пропуском строку звернення до' суду є повністю законною і обґрунтованою.

Безпідставними є посилання представника позивача на факт визнання відповідачем вимог, заявлених на підставі статті 117 КЗпП України. В матеріалах справи є письмові заперечення ЗАТ „Бахчисарайський виноробний завод" лише на первісні позовні вимоги, заявлені 12 травня 2005 року (а.с.51-52), додаткові вимоги про стягнення середнього заробітку відповідачем не визнавалися.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.