АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2050/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Спас О.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку участі батька у вихованні дитини, треті особи Органи опіки та піклування Ленінської і Хортицької Запорізької міської ради, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 з позовом про визначення порядку участі позивача у вихованні малолітньої ОСОБА_4, 2005 року, яка є спільною дитиною сторін по справі.

Позивач зазначав, що відповідачка чинить йому перешкоди у вільному доступі останнього до спілкування з дівчинкою, не надає ОСОБА_2 можливості, як батьку дитини, брати участь у її вихованні. Тому просив суд ухвалити рішення, яким визначити режим спілкування ОСОБА_2 з вказаною дитиною: повні два вихідні кожного тижня, починаючи з 17.00 п’ятниці до 17.00 неділі з можливістю знаходження позивача з донькою за місцем його проживання; надати право позивачеві не менше ніж один раз на рік надавати можливість оздоровлювати дитину в літній період шляхом відпочинку разом з відповідачем протягом не менше одного місяця за місцем вибору позивача.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до чч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мешкає окремо від дитини, має свою сім’ю; дитина відвідує центр розвитку та навчання «Байда»; з боку дівчинки останні півроку не було висловлювань щодо власного батька; вона є власницею квартири; позивач не звертався до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини; ним не доведено факту вчинення перешкод з боку відповідачки у наданні можливості йому брати участь у вихованні дитини; між батьками дитини склались неприязні стосунки.

Проте наведені підстави для відмови в задоволенні позову жодним чином не можуть вплинути на право позивача брати участь у вихованні своєї дитини і усунути суд від його обов’язку визначити спосіб і порядок участі батька, який мешкає окремо від дитини, у її вихованні.

Згідно ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Встановлено, що ОСОБА_2 є рідним батьком малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає окремо від позивача зі своєю матір’ю – відповідачкою у справі.

Згідно ст. 157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Отже, з огляду на наведені положення закону ОСОБА_2 не тільки має право на участь у вихованні дівчинки і право на особисте спілкування з нею, але й зобов’язаний це робити.

В свою чергу відповідач не повинна чинити йому в цьому будь-які перешкоди.

Проте, між сторонами у справі виник спір щодо способу участі позивача у вихованні його дитини. Відповідачка не заперечувала наявності такого спору, оскільки вважала за необхідне спілкування позивача з її донькою лише у своїй присутності по вихідним дням, з чим не погоджувався позивач.

В судове засідання апеляційної інстанції органом опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради у відповідності до вимог ч.5 ст.19 СК було надано письмовий висновок щодо участі ОСОБА_2 у вихованні його дочки ОСОБА_4.

Даний висновок зроблений на підставі актів обстеження житлово-побутових умов позивача, співбесіди з сторонами. Органом опіки та піклування встановлено, що батько дитини любить її, бажає брати участь у її вихованні. Сплачує аліменти на утримання дитини. Проте відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька та його дитини, обґрунтовуючи це тим, що той налаштовує дівчинку проти відповідачки. Орган опіки та піклування запропонував варіант визначення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні його дитини, який колегія суддів приймає до уваги і взяла за основу при ухваленні рішення у справі.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, належної оцінки їм не надав, в зв’язку з чим, зробив неправильні висновки і ухвалив рішення, яке на переконання колегії суддів не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2010 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити наступний порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Надати ОСОБА_2 можливість брати участь у вихованні малолітньої ОСОБА_4 та спілкуватись з нею щосуботи з 10.00 год. до 20.00 год. в присутності її матері до досягнення дитиною шестирічного віку. Місце побачень батьки встановлюють за домовленістю. Після досягнення дитиною шестирічного віку – без присутності матері за місцем проживання батька і, крім суботи, надати ОСОБА_2 можливість брати участь у вихованні малолітньої ОСОБА_4 та спілкуватись з нею в будні парні дні кожного тижня з 17.00 год. до 19.00 год., а також надати ОСОБА_2 можливість оздоровлювати дитину в літній період протягом 2-3 тижнів за домовленістю з її матір’ю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Спас О.В.