УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22 ц/3652                                                              Головуючий у 1-й інстанції Колупаєв В.В.

Категорія  48                                                                   Доповідач Зарицька Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в  складі:

головуючої - судді      Зарицької Г.В.

 суддів:                         Рафальської І.М., Балашкевича С.В.  

при секретарі               Пюрі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 травня 2010 року

встановила:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просила зобов’язати відповідача сплачувати щомісяця на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 додаткові витрати у розмірі 500 грн., починаючи з дня подачі заяви до повноліття сина. В обґрунтування вимог зазначала, що син знаходиться на її утриманні, має певні хронічні хвороби і потребує дієтичного харчування.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 травня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 25.02.2010 року до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та на користь ТУ ДСА в Житомирській області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що сторони по справі являються батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2009 року шлюб між сторонами розірвано і неповнолітній ОСОБА_3 залишений на вихованні з матір’ю ОСОБА_1 (а.с.4).

На утримання дитини за рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти, про що пояснили сторони по справі.

За висновком ЛКК №636 від 04.09.09 р. дитячої поліклініки №3 Богунського району неповнолітньому ОСОБА_3 встановлено діагноз: гострі рецидивуючі ГРВІ, бронхіти з ацетономічним синдромом, реактивні зміни в підшлунковій залозі – потребує догляду матері та дієтичного харчування, про що свідчить копія довідки на а.с.12 (оригінал довідки оглянуто в судовому засіданні апеляційної інстанції).

У порушення вимог ч.3 ст.10 ЦПК України позивачка не надала суду доказів щодо розміру фактично понесених чи передбачуваних додаткових витрат.

Сам по собі висновок ЛКК про те, що дитина потребує дієтичного харчування не свідчить про те, що в зв’язку з цим вона потребує додаткових витрат.

За таких обставин, висновок суду про часткове задоволення позову не можна вважати законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, рішення суду відповідно до п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

    Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від  17 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом   двадцяти днів.

Головуюча                              Судді: