Справа  № 2-1941/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                26 серпня 2010 року                                                                                                  м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Васяновича Г.М. при секретарі Тимченко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Первомайському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні  дії, -

               ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Первомайського міськрайонного суду з  позовом, в якому просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 року .

Позовні вимоги позивача обґрунтовані наступним. Позивач є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства з 01.01.2006 року  по 31.12.2008 року відповідач не виплатив позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на цивільний позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів зазначив наступне.

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист «дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватись ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому представник відповідача зазначив, що доводи позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необґрунтовані, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим законом.

Суд, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, вважає, що  позов підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 6), в якому проставлено відмітку "Дитина війни". Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, що передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 вказаного Закону. Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

  Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 10 „Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги зазначеній категорії, передбачені ст. 6 Закону   України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет   України на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет   України на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення   до пенсії ,  передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

    Крім того, надаючи перевагу Законам України ?Про Державний бюджет України на 2006 рік "  та ?Про внесення змін до Закону України ?Про Державний бюджет України на 2006 рік" суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.

Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплати підвищення до пенсії за 2006 рік.  Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячного підвищення до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 та 2008 роки, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

      Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України" та п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги стосовно  нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „дітям війни” підлягають задоволенню частково, а саме за 2007 рік – з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а за 2008 рік: з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

         Отже у наведені періоди відповідач мав щомісячно нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України. Проте, як вбачається наданої довідки,  фактично було нараховано та сплачено позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на неврегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  суд вважає хибними, оскільки відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Також,  суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Крім того, суд, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% підвищення до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати,  суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що дія Законів про бюджет на  відповідні роки закінчується 31 грудня відповідного року у зв’язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області нарахувати на користь позивача  пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягають задоволенню за 2007 рік: за період  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за 2008 рік: за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

На підставі викладеного, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Первомайському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактичних виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  - відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.      

         Суддя (підпис)

Рішення не набрало законної сили

З оригіналом згідно - суддя