РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Луніна С.В.
Суддів - Берещанської І.І.
- Чистякової Т.І.
При секретарі - Джемілєвої А.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника Державної податкової адміністрації України Сердюк І.В. на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21.03.2005року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що він з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. проходив службу в Міжрегіональному управлінні податкової міліції по оперативному документуванню на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, за розпорядженням керівництва, режим праці був - доба через дві. Позивач звільнений на пенсію з 01.11.2003 р. згідно наказу №НОМЕР_1 від 30.10.2003 р. Під час служби робочий час регламентувався Законом України „По державну податкову службу в Україні" і Законом України „Про міліцію", згідно з якими для співробітників податкової міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень. Надурочні роботи регламентуються КЗпП України. Під час служби кількість надурочних робіт склала понад 3500 годин за 5 років. Сплата надурочних годин не здійснювалась, в 2004 році йому сплачені надурочні роботи за 6 років виходячи з норми 120 годин на рік, тобто усього сплачені надурочні роботи за 720 годин. Позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість за надурочні роботи, а саме - 11119 грн. 88 коп., з урахуванням індексації і компенсації всього - 23648 грн.; заборгованість за нічні роботи - 2383 грн. 85 коп., з урахуванням індексації і компенсації всього - 4630 грн.
Позивач також просить стягнути 100 % надбавку до окладу грошового утримання з урахуванням вислуги років у розмірі 10350 грн., з урахуванням індексації і компенсації усього - 21908 грн. Вважає, що вказану суму не сплачено в порушення Указів Президента України №926 п.2-1 від 04.10.1996 р. і №771 від 31.08.2001 р.
Справа № 22-3087/2006 р. Головуючий у першій інстанції Гулевич Ю.Г.
Доповідач Чистякова Т.І.
Також просить стягнути 100 % надбавку до окладу грошового утримання розмірі 4219 грн. 75 коп., з урахуванням індексації і компенсації усього - 13711 грн. Вважає, що вказану суму не сплачено в порушення Указу Президента України №173 від 23.02.2002 р.
На думку позивача в порушення п.2 Указу Президента України №926 від 04.10.1996 р. матеріальна допомога йому сплачена неповністю. Сума заборгованості складає 1270 грн. 49 коп.
Позивач вважає, що в порушення Указу Президента України №1716 від 30.10.1998 р. йому не сплачено грошову компенсацію за продовольчій пайок у сумі 911 грн. 68 коп.
Просить стягнути з відповідача 25% щомісячної доплати від пенсії у сумі 4959 грн., що не сплачено, на думку позивача, в порушення п.З, п.п.2 Указу Президента України № 926 від 04.10.1996 р.
Позивач вважає, що в порушення ст. 15 Закону України „Про внесення змін в ст. 15 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 12.02.1997 р. № 64/97 йому вихідна допомога сплачена не повністю, у зв'язку із чим просить стягнути заборгованість у сумі 5798 грн. 25 коп.
Позивач просить стягнути з відповідача також середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення у сумі 24997 грн. 17 коп.
Крім того, на думку позивача йому діями відповідача заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 20000 грн.
Представник відповідача позов не визнав, вважає, що позовні вимоги необгрунтовані.
Рішенням Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21.03.2005 року позов задоволено частково. З Державної податкової адміністрації України на користь ОСОБА_1. стягнуто: 15568 грн. 23 коп. - заборгованість за надурочні роботи з урахуванням індексації, 3321 грн. 39 коп. - заборгованість за нічні роботи з урахуванням індексації, 18007 грн. 17 коп. -заборгованість по двох надбавках з урахуванням індексації, 911 грн. 68 коп. -заборгованість по компенсації за продовольчій пайок, 1270 грн. 49 коп. -заборгованість по матеріальній допомозі, 2318 грн. 97 коп. - заборгованість по доплаті від пенсії з урахуванням індексації, 5798 грн. 25 коп. - заборгованість по вихідній допомозі, 34202 грн. 06 коп. - середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, 15000 грн. - моральна шкода, 51 грн. - державне мито. На користь держави стягнуто державне мито в розмірі 780 грн. 49 коп. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник Державної податкової адміністрації України Сердюк І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог. Колегія судців не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. проходив службу в Міжрегіональному управлінні податкової міліції по оперативному документуванню на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2, за розпорядженням керівництва, режим праці в управлінні був - доба через дві. З
01.11.2003 р. згідно наказу №НОМЕР_1 від 30.10.2003 р. позивач звільнений у зв'язку з виходом на пенсію.
Згідно зі ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Відповідно до ст.65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Згідно с постановою КМУ від 14.09.1991 р. №197 „Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад встановленого законодавством робочого часу, а також в дні щодобового відпочинку і святкові дні під час притягнення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів, які надходять по договорам від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад встановленого законодавством робочого часу оплата їх праці за цей час здійснюється в розмірах, передбачених законодавством України про працю, із розрахунку посадового окладу і окладу по спеціальному званню. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цієї постанови для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ республіканського підпорядкування, здійснюється в межах асигнувань, які виділяються Міністерству внутрішніх справ України з республіканського бюджету.
З урахуванням вказаних норм законодавства оплату надурочних робіт позивачу здійснено правильно.
Стосовно вимог про стягнення сум по надбавках згідно з Указами Президента України №173 від 23.02.2002 р. і №926 п.2-1 від 04.10.1996 р., то вказані Укази розповсюджуються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Накази про виплату таких надбавок позивачу відповідачем не видавались. Позивачу нараховувалась і виплачувалась надбавка в розмірі 100 відсотків з 01.01.2003року відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002року № 288\2002 „Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби".
Матеріальна допомога відповідно до вимог ст.53 Закону України „Про державну службу" від 16.12.1993 р., Положення про матеріальну допомогу, сплачується у розмірі посадового окладу, відповідно вимоги про стягнення недоплаченої матеріальної допомоги є необгрунтованими.
Виходячи з положень ст.2 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95, Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її сплати, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.1997 р. №1427 продовольчі пайки не є частиною заробітної плати. Крім того, Законами України „Про державний бюджет на 2000 р." і „Про державний бюджет на 2001 р." сплата грошової компенсації за продовольчі пайки не передбачена.
З урахуванням вказаних обставин, вихідна допомога відповідачем нарахована і сплачена позивачеві відповідно до норм діючого законодавства.
Судом першої інстанції також необгрунтовано стягнуто моральну шкоду, оскільки свої вимоги в цій частині позивачем не доведено. Так, позивач посилається на те, що моральну шкоду йому заподіяно протиправними діями відповідача відносно нього. Але позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними він заявляв і суд такого рішення не ухвалював.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999року
№13 передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не перебував в трудових відносинах з відповідачем, а проходив службу в управлінні податкової міліції ДПА в АР Крим. Оскільки відношення по проходженню служби не є трудовими, то відповідно до ст.40 Дисциплінарного Уставу органів внутрішніх справ скарги осіб рядового та начальницького складу цих органів на неправильність визначення органом чи посадовою особою розміру грошового забезпечення розглядаються в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії або бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб в сфері управлінської діяльності.
Відповідно до ст. 248-5 ЦПК України в редакції 1963року, який діяв на час проходження служби позивачем скарга може бути подана до суду в двомісячний термін, що обчислюється з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав або свобод. Пропущений строк може бути поновлений судом, якщо буде встановлено, що строк пропущено з поважних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивачу було відомо під час проходження служби. Звільнений він з 30.10.2003року, до суду звернувся тільки 25.05.2004року. Поважність підстав пропуску строку позивач не навів.
Оскільки на правовідносини, що склалися між позивачем і відповідачем норми КЗпП України не розповсюджуються, то вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необгрунтовані.
Крім того, з відповідача необгрунтовано стягнуто державне мито, оскільки відповідно до п.15 ст.4 Декрету КМУ України „Про державне мито" органи державної податкової служби - позивачі і відповідачі звільнені від сплати державного мита.
На підставі викладеного рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим і воно підлягає скасуванню. З огляду на те, що фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені правильно, проте, судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів, скасувавши оскаржуване рішення суду, вважає на необхідне ухвалити по справі нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, п.4ч.1ст.309, ст.ст.313,316 Цивільного
процесуального Кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних
справах, - ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Державної податкової адміністрації України Сердюк І.В. задовольнити.
Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21.03.2005року скасувати. Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в АР Крим про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: Лунін С.В. Берещанська І.І. Чистякова Т.І.
З оригіналом згідно:
Суддя:
Рішення набрало законної сили 06 червня 2006року
Суддя: