УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого судді - Луніна С.В.

Суддів                   - Берещанської І.І.

- Чистякової Т.І.

При секретарі   - Джемілєвій А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та перевід права покупця, за зустрічним позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_1. про розподіл домоволодіння в натурі, що знаходиться в спільній дольовій власності, за апеляційними скаргами ОСОБА_2. і ОСОБА_3. на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.03.2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання недійсним договору дарування 1/3 домоволодіння та перевід права покупця. Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить 2/3 частки будинку №АДРЕСА_1 в М.Сімферополь. 1/3 вказаного будинку належала ОСОБА_4., яка свою частку будинку 22.05.2004 р. подарувала ОСОБА_2. - онучці. 20.10.2004 р. ОСОБА_2. і ОСОБА_3. уклали договір дарування спірної частки будинку, договір нотаріально посвідчили. ОСОБА_1., уточнила позовні вимоги в судовому засіданні, і просить визнати договір дарування удаваним правочином для прикриття договору купівлі - продажу 1/3 домоволодіння. Просить перевести на неї права і обов'язки покупця, визнати за нею право власності на 1/3 частку домоволодіння, стягнув з неї вартість частини домоволодіння відповідно до висновків експертизи. Гроші вона внесла на рахунок ДВС Центрального району М.Сімферополь. Пояснила, що ОСОБА_2. і її родичі неодноразово пропонували їй придбати частину домоволодіння, а після того, як вона вимагала знести самовільні забудови, від таких пропозицій відмовились. В подальшому ОСОБА_2. пропонувала іншім особам продаж своєї частки, але шляхом укладання договору дарування.

ОСОБА_2. позов не визнала, пояснивши, що спірну частку домоволодіння було подаровано на весілля ОСОБА_3., яке відбулося у серпні 2005 р., як другу її дитинства.

ОСОБА_3. також позов не визнав і звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про розподіл домоволодіння в натурі, що знаходиться в спільній дольовій власності. Зустрічні вимоги мотивовані тим, що він є власником 1/3 частки домоволодіння, рештою якого володіє ОСОБА_1. Просить здійснити розподіл спільної часткової власності у зв'язку з тим, що домовленості не досягнуто.

Справа № 22-3740/2006 р.               Головуючий у першій інстанції Довженко Ю.П.

Доповідач Чистякова Т.І.

Рішенням Центрального районного суду М.Сімферополя АРК від 02.03.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

ОСОБА_3. також подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. і задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, постановленим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.

В запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_1. вважає, що скарги є необгрунтованими, а рішення суду - законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг і заперечень на них, заслухавши пояснення представників позивача і відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. є власником 2/3 частки будинку №АДРЕСА_1 в М.Сімферополь на підставі договору дарування від 01.02.1994 р. (а.с. 138-110). Власником 1/3 частки будинку є ОСОБА_2. на підставі договору дарування від 22.05.2004 р., яка 20.10.2004 р. подарувала цю частку ОСОБА_3. (а.с.7).

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з положень ст.235, 362 ЦК України, встановивши, що угода між ОСОБА_2. і ОСОБА_3. фактично не була безоплатною і була завуальованою купівлею - продажем частки домоволодіння, при цьому було порушено право співвласниці як першої покупниці.

Такі висновки суд обґрунтовував посиланням на пояснення ОСОБА_2. помічнику прокурора м. Сімферополь, пояснення свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., а також тим, що будь - яких розумних підстав для дарування частки дому ОСОБА_2. суду не навела.

Із пояснень ОСОБА_2., які вона дала помічнику прокурора м. Сімферополь 04.08.2005року вбачається, що фактично 1\3 частину будинку вона не подарувала ОСОБА_3., а продала. В судовому засіданні, і в скарзі на ім'я Генерального прокурора України і Прокурора АР Крим на дії помічника прокурора м. Сімферополя, ОСОБА_2. вказала, що дала помічнику прокурора неправдиві пояснення, оскільки на неї було вчинено тиск.

Обґрунтовуючи свої висновки поясненнями відповідачки, суд не врахував, що, даючи пояснення, вона не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, тому ці пояснення не можна прийняти до уваги.

Крім того, відповідь на скаргу на ім'я Генерального прокурора України і Прокурора АР Крим на дії помічника прокурора м. Сімферополя, на час розгляду справи ще не надійшли.

Посилання суду в обґрунтування задоволення позову на пояснення допитаних по справі свідків, безпідставно, оскільки ці пояснення суперечливі і не підтверджені фактичними доказами.

Посилання суду на оголошення, розміщене в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» про продаж частки домоволодіння не підтверджене доказами, оскільки таке оголошення в матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах.

Правило про право переважної купівлі не застосовується в разі відчуження частки за договорами дарування, довічного утримання, міни.

Установивши, що договір дарування фактично прикривав договір купівлі -продажу, суд повинен був встановити дійсну вартість жилого будинку на час розгляду справи. Для встановлення вартості будинку судом була призначена судова експертиза, проте відповідачка не погодилась з висновками експертизи, оскільки не було враховано вартості земельної ділянки. Крім того, апелянтом ОСОБА_3. суду наданий звіт про експертну оцінку, зроблений підприємством «Оалекс- ЄКСПЕРТ»( а.с. 190 - 194), відповідно до якого вартість 1\3 частки спірного домоволодіння значно більше суми, яку визначив суд і становить 99990грн. Таким чином, дійсної вартості частини домоволодіння не було встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із позовної заяви ОСОБА_1. вбачається, що вона просила визнати договір дарування 1\3 частки домоволодіння недійсним, та перевести на неї права та обов'язки покупця. Ухвалюючи рішення, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1\3 частину домоволодіння нею не заявлялись.

Крім того, суд зобов'язав БТІ м. Сімферополя скасувати реєстрацію права власності на 1\3 частку домоволодіння за позивачкою, але не залучив БТІ м. Сімферополя до участі у справі, вирішивши питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд у відповідності з п.4 ч.І ст.311 ЦПК України.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3. був пред'явлений зустрічний позов про розділ домоволодіння в натурі, в задоволенні якого було відмовлено. Але фактично зустрічний позов судом не розглянутий, оскільки мотивувальна частина рішення не містить в собі мотивів з яких суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, як того вимагає ст..215 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 311, 315, 317 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.03.2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Лунін С.В.

Берещанська І.І.

Чистякова Т.І.