Справа № 2-507/

                                    2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 року                                 Совєтський районний суд

                                                                                         Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             – судді Петрової Ю.В.

при секретарі             – Тріфоновій С.О.

за участю прокурора         – Рогинського М.В.

позивача             – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Совєтського району АР Крим в порядку ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з позовом на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання провести донарахування та виплату, призначеної пенсії за рахунок Державного бюджету відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 31 квітня 2008 року, з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по теперішній час з урахуванням фактично здійснених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2  є особою, яка має статус дитини війни та має право на одержання державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги виплачується не в повному обсязі, що є неправомірним обмеженням його прав, у зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач УПФУ в Совєтському районі явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 вважають необґрунтованими та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» у 2007 році не було визначено механізму практичної реалізації державної соціальної допомоги дітям війни відповідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», та не передбачено за рахунок яких коштів та із яких джерел, здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії, в тому числі причиною несплати була відсутність фінансування, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мала дію за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік, визнано неконституційною, у 2008 році виплата соціальної пільги позивачу проводилася відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін у деякі законодавчі акти України» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, а саме, з 01 січня в розмірі 47 гривень, з 01 квітня – 48,1 гривень, а після визнання даної норми неконституційною (рішення КСУ від 22 травня 2008 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 гривень, з 01 липня 2008 року – 48,2 гривень, з 01 жовтня 2008 року – 49,8 гривень. Також зазначає, що управління ПФУ в Совєтському районі АР Крим не є належним відповідачем у справі, оскільки воно не має право проводити виплати за рахунок лише Державного бюджету у межах наданих асигнувань. У наданих запереченнях також просили розглянути справу за відсутністю їх представника.

Прокурор Рогинський М.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, послався на обставини, викладені у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 підтримала доводи прокурора.

    Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до   ч. 1   ст.  46    Конституції    України    громадяни   України   мають пра  

во на соціальний  захист,   що   включає   право   на    забезпечення   їх у   разі    повної,  частко

вої  або  тимчасової втрати   працездатності,    втрати    годувальника,  безробіття   з    незалеж

них від   них   обставин,   а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації  конституційного    права    громадян,    які   набули  

правового статусу  дітей  війни,   основи   їх   соціального   захисту    та     гарантії    їх  соціаль

ної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені  та  закріпле

ні в  Законі  України «Про соціальний захист дітей війни».

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджено пенсійним посвідченням, яке видано Управлінням праці та соціального захисту населення Совєтської РДА в АР Крим у 1995 році, і не спростовується у письмових запереченнях відповідачем.

    З матеріалів справи також випливає, що позивач зверталася до Совєтського райсуду АР Крим з позовом до УПФУ в Совєтському районі АР Крим про покладення обов’язку провести перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по теперішній час.

    Справа за вищезазначеним позовом розглядалася Совєтським райсудом АР Крим в порядку адміністративного судочинства.

    07 серпня 2009 року постановлено рішення по суті позовних вимог, яким позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з травня по грудень 2008 року у сумі – 780 (сімсот вісімдесят) гривень 40 копійок, а також за період з січня по липень 2009 року у сумі – 697 (шістсот дев’яносто сім) гривень 20 копійок, а взагалі 1477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) гривень 60 копійок.

    При цьому, як вбачається з вищезазначеного рішення суду підставою для відмови в частині позовних вимог послужив факт пропущення ОСОБА_2 строків звернення до адміністративного суду.

    Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Так, вищезазначеним рішенням Совєтського райсуду АР Крим встановлено, що позивач ОСОБА_2 має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007-2009 роки відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік.

    А саме, з 09 липня 2007 року – Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року, з  22 травня 2008 року – Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року.

    При цьому, враховуючи, що позивач щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни у 2007 році не отримувала, а у 2008 та 2009 роках отримувала не у повному обсязі, рішенням суду проведено розрахунок за дані роки, виходячи з наступного.

    Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Частиною 3 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 рік становив 410,06 гривень; з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік становив 415,11 гривень.

    Таким чином, судом встановлено, що розрахунок позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007 рік необхідно проводити з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з липня по вересень 2007 року – 410,06 гривень, з жовтня по грудень 2007 року – 415,11 гривень. За цей період у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008, 2009, 2010 роки, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та проведених відповідачем виплат необхідно здійснювати за наступною формулою:

(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) – фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.

Таким чином, розрахунок позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік проведено з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з травня по червень – 481 гривня, з липня по вересень – 482 гривні, з жовтня по грудень – 498 гривень, з врахуванням вищезазначеної формули. Зобов’язано УПФУ в Совєтському районі донарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з травня по грудень 2008 року у сумі 780 гривень 40 копійок.

    Разом з тим, враховуючи періоди, за які рішенням суду УПФУ зобов’язано провести позивачу донарахування та виплату щомісячної державної допомоги як дитині війни за 2007 – 2008 роки, приймаючи до уваги, пропущений позивачем строк позовної давності за 2007 рік, початок якого має вираховуватися з дня оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 – з 27 липня 2007 року, суд вважає, що позовні вимоги за цей період підлягають частковому задоволенню, а саме, за період з 05 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

При цьому, в задоволенні позовних вимог за період з 01 січня по 31 квітня 2008 року слід відмовити, оскільки як було зазначено судом вище, право на отримання спірної щомісячної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік у позивача виникло з дня визнання Конституційним Судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а саме, з 22 травня 2008 року.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_2 за період з 01 серпня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по теперішній час, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

    Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, який набрав чинності 04 листопада 2009 року, та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 1715-VI від 06 листопада 2009 року, який набрав чинності 18 листопада 2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада встановлений у розмірі 573 гривні.

    Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність за період з січня по жовтень становить 498 гривень, з листопада по грудень – 573 гривні.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по жовтень – 498 гривень, з листопада по грудень – 573 гривні, з врахуванням вищезазначеної формули.

    При цьому для вираховування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік слід враховувати наступні положення законів, якими встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, якими забезпечено належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи.

    Так, відповідно  до ч. 5 ст. 1 Закону України № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, та Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»  № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, який набрав чинності 30 квітня 2010 року, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з листопада 2009 року – 573 гривні, з січня 2010 року – 695 гривень, з квітня – 706 гривень, з липня – 709 гривень.

    Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по березень – 695 гривень, з квітня по червень – 706 гривень, з липня – 709 гривень, з врахуванням формули, яка була вказана судом вище, тобто з врахуванням фактично сплачених сум.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором заявлені вимоги про зобов’язання відповідача провести донарахування та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» по теперішній час, тобто на день вирішення справи, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу  вищевказану допомогу з 01 січня 2010 року по 07 вересня 2010 року.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцево

го самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише  на   підставі,   в   межах  повнова

жень  та   у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007, 2008 роки, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню та виплаті позивачу підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у період з 05 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 вересня 2009 року по 07 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи положення п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», ч. 5 ст. 81 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.        

     На підставі викладеного, ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58, п. 41 р. 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 28, 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року № 6-рн/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 113 Конституції України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

    Позов прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»  № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, за періоди 05 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 вересня 2009 року по 07 вересня 2010 року.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.    

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова