Справа № 2-504/

                                    2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року                                 Совєтський районний суд

                                                                                         Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             – судді Петрової Ю.В.

при секретарі             – Тріфоновій С.О.

за участю позивача         – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання провести донарахування та виплату призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ в Совєтському районі АР Крим про зобов’язання провести донарахування та виплату призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 серпня 2009 року по теперішній час. Крім того, просить поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01 серпня 2009 року по 01 серпня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію в УПФУ в Совєтському районі АР Крим, крім цього відноситься до категорії пенсіонерів, які мають статус «Дитина війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, тому має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 вказаного Закону, позивач зазначив, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги виплачується не в повному обсязі, у зв’язку з чим, позивач просив визнати пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права із поважних підстав та задовольнити заявлені вимоги.

Відповідач УПФУ в Совєтському районі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направив на адресу суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 вважають необґрунтованими та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки у 2008 році виплата соціальної пільги позивачу проводилася відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін у деякі законодавчі акти України» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, а саме, з 01 січня в розмірі 47 гривень, з 01 квітня – 48,1 гривень, а після визнання даної норми неконституційною (рішення КСУ від 22 травня 2008 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 гривень, з 01 липня 2008 року – 48,2 гривень, з 01 жовтня 2008 року – 49,8 гривень. За вказаних обставин позивачу з 01 січня 2008 року проводиться нарахування та виплата надбавки як «дитині війни» за 2008 рік у розмірі 579 гривень 30 копійок, за 2009 рік – 597 гривень 60 копійок, за 2010 рік – 398 гривень 40 копійок. Також зазначає, що управління ПФУ в Совєтському районі АР Крим не є належним відповідачем у справі, оскільки воно не має право проводити виплати за рахунок лише Державного бюджету у межах наданих асигнувань. У наданих запереченнях також просили розглянути справу за відсутністю їх представника.

За таких обставин, суд з урахуванням думки позивача вважає за можливе відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

    Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1  ст.  46  Конституції  України  громадяни  України  мають  право на соці

альний    захист,   що   включає   право  на   забезпечення   їх  у   разі    повної,    часткової   або

або   тимчасової  втрати   працездатності,    втрати   годувальника,    безробіття   з   незалежних

від   них   обставин,   а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації  конституційного  права  громадян,  які набули право

вого статусу  дітей  війни,   основи   їх   соціального   захисту   та   гарантії   їх соціальної захи

щеності шляхом надання пільг і  державної  соціальної  підтримки  визначені  та  закріплені  в

Законі  України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджено пенсійним посвідченням, яке видано Управлінням праці та соціального захисту населення від 15 червня 1992 року, і не спростовується у письмових запереченнях відповідачем.

При таких обставинах, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV).

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору.

Пунктом 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою «Дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи   державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте згідно з п. 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, положення пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).

    Згідно з п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

    Крім того, як зазначив Конституційний Суд України в п. 6 резолютивної частини Рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Рішення Конституційного Суду  України у  цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому, як вбачається з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, зміни та доповнення в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не вносилися.

    Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що відповідачем з січня 2009 року позивачу виплачується щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни» частково відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

За таких обставин, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за  2009, 2010 роки, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та проведених відповідачем виплат необхідно здійснювати за наступною формулою:

(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) – фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.

Відповідно до статті 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

    Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, який набрав чинності 04 листопада 2009 року, та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 1715-VI від 06 листопада 2009 року, який набрав чинності 18 листопада 2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада встановлений у розмірі 573 гривні.

    Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність за період з січня по жовтень становить 498 гривень, з листопада по грудень – 573 гривні.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по жовтень – 498 гривень, з листопада по грудень – 573 гривні, з врахуванням вищезазначеної формули.

    При цьому для вираховування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік слід враховувати наступні положення законів, якими встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, якими забезпечено належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи.

    Так, відповідно  до ч. 5 ст. 1 Закону України № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, та Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»  № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, який набрав чинності 30 квітня 2010 року, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з листопада 2009 року – 573 гривні, з січня 2010 року – 695 гривень, з квітня – 706 гривень, з липня – 709 гривень.

    Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по березень – 695 гривень, з квітня по червень – 706 гривень, з липня – 709 гривень, з врахуванням вищезазначеної формули.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про зобов’язання відповідача провести донарахування та виплату призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 серпня 2009 року по теперішній час, тобто на день вирішення справи, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу  вищевказану допомогу по 07 вересня 2010 року.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України  органи державної влади  та  органи  місце

вого самоврядування, їх посадові особи  зобов’язані  діяти  лише  на  підставі,  в   межах  повно

важень   та   у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У позовній заяві позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Позов поданий позивачем до суду 05 серпня 2010 року згідно відбитку штампу суду, тобто строк позовної давності за вказаним позовом не сплив.

З вищезазначених підстав є неспроможним клопотання позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи положення п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», суд вважає за необхідне стягнути з управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.    

    На підставі викладеного, ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58, п. 41 р. 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 (р.6 Особливих положень) ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009 року, ст.ст. 28, 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року № 6-рн/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 113 Конституції України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_2 задовольнити.

    Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»  № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, за період  з 01 серпня 2009 року по 07 вересня 2010 року.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (Сто двадцять) гривень р/р 31213259700290 одержувач Місцевий бюджет код платежу 22050000, зазначення платежу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь,  ЄДРПОУ 34740431.

      Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя /підпис/

    З оригіналом згідно:

    Суддя Совєтського районного суду

    Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова