Справа № 2-499/

                                    2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року                                 Совєтський районний суд

                                                                                         Автономної Республіки Крим

в складі:     головуючого             – судді Петрової Ю.В.

при секретарі             – Тріфоновій С.О.

за участю прокурора         – Паніча С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Совєтського району АР Крим в порядку ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з позовом на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання провести донарахування та виплату, призначеної пенсії за рахунок Державного бюджету відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за період з липня 2007 року по грудень 2007 року, з  січня 2008 року по лютий 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є особою, яка має статус дитини війни та має право на одержання державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги виплачувався не в повному обсязі, що є неправомірним обмеженням її прав, у зв’язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Згодом прокурор уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати УПФУ в Совєтському районі зобов’язати донарахувати та виплатити ОСОБА_2 призначеної пенсії за рахунок Державного бюджету відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у грошовому еквіваленті, а саме, за період з липня по грудень 2007 року у розмірі 742 гривні 65 копійок та з січня по лютий 2009 року у розмірі 298 гривень 80 копійок, про що надав до суду заяву.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач УПФУ в Совєтському районі явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 вважають необґрунтованими та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки у 2006 році Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» із змінами передбачалося, що пільги дітям війни, які передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мали вводитися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте зазначений порядок прийнято не було, у зв’язку з чим позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» у 2007 році не було визначено механізму практичної реалізації державної соціальної допомоги дітям війни відповідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», та не передбачено за рахунок яких коштів та із яких джерел, здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії, в тому числі причиною несплати була відсутність фінансування, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мала дію за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік, визнано неконституційною, у 2008 році виплата соціальної пільги позивачу проводилася відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін у деякі законодавчі акти України» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, а саме, з 01 січня в розмірі 47 гривень, з 01 квітня – 48,1 гривень, а після визнання даної норми неконституційною (рішення КСУ від 22 травня 2008 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року – 48,1 гривень, з 01 липня 2008 року – 48,2 гривень, з 01 жовтня 2008 року – 49,8 гривень. Також зазначає, що управління ПФУ в Совєтському районі АР Крим не є належним відповідачем у справі, оскільки воно не має право проводити виплати за рахунок лише Державного бюджету у межах наданих асигнувань. Крім того, зазначають, що у частині позовних вимог про донарахування та виплату допомоги за період з липня по грудень 2007 року питання вирішено у судовому порядку постановою Севастопольського апеляційного суду від 11 грудня 2009 року. У наданих запереченнях також просили розглянути справу за відсутністю їх представника.

За таких обставин, суд вважає за можливе відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України розглянути справу за відсутністю представника відповідача та позивача.

Прокурор Панчі С.А. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

    Заслухавши доводи прокурора, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до   ч. 1   ст.  46    Конституції    України    громадяни   України   мають пра  

во на соціальний  захист,   що   включає   право   на    забезпечення   їх у   разі    повної,  частко

вої  або  тимчасової втрати   працездатності,    втрати    годувальника,  безробіття   з    незалеж

них від   них   обставин,   а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації  конституційного    права    громадян,    які   набули  

правового статусу  дітей  війни,   основи   їх   соціального   захисту    та     гарантії    їх  соціаль

ної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені  та  закріпле

ні в  Законі  України «Про соціальний захист дітей війни».

    Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджено довідкою, яку видано Управлінням праці та соціального захисту населення Совєтської РДА в АР Крим від 03 квітня 2007 року, і не спростовується у письмових запереченнях відповідачем.

    З матеріалів справи також випливає, що прокурор Совєтського району АР Крим звертався на захист інтересів ОСОБА_2 до Совєтського райсуду АР Крим з позовом до УПФУ в Совєтському районі АР Крим про покладення обов’язку провести перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року.

    Справа за вищезазначеним позовом розглядалася Совєтським райсудом АР Крим в порядку адміністративного судочинства.

    31 березня 2009 року постановлено рішення по суті позовних вимог, яким позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим провести нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період за січень – грудень 2007 року в розмірі 1453 гривні 71 копійки, за січень – грудень 2008 року в розмірі 1158 гривень 60 копійок.

    При цьому, як вбачається з вищезазначеного рішення суду підставою для відмови в частині позовних вимог послужив факт пропущення ОСОБА_2 строків звернення до адміністративного суду.

    Вищезазначене рішення Совєтського райсуду АР Крим постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду  від 11 грудня 2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою зобов’язано УПФУ в Совєтському районі АР Крим нарахувати та сплатити ОСОБА_2 щомісячну державну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановлену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з травня по грудень 2008 року в сумі 780 гривень 40 копійок.

    Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Так, вищезазначеним рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 31 березня 2009 року встановлено, що позивач ОСОБА_2 має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рів відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік.

    А саме, з 09 липня 2007 року – Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року.

    При цьому, враховуючи, що позивач щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни у 2007 році не отримував, рішенням суду проведено розрахунок за дані роки, виходячи з наступного.

    Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Частиною 3 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 рік становив 410,06 гривень; з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік становив 415,11 гривень.

    Таким чином, судом встановлено, що розрахунок позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007 рік необхідно проводити з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з липня по вересень 2007 року – 410,06 гривень, з жовтня по грудень 2007 року – 415,11 гривень, що за розрахунком суду становить 1453 гривні 71 копійка.

    Як було зазначено вище, у задоволенні позовних вимог за 2007 рік постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

    На зазначену постанову посилався відповідач у своїх запереченнях проти позову, вказуючи на те, що частина позовних вимог, а саме за 2007 рік, вже вирішена у судовому порядку.

    З цим суд не може погодитися, виходячи з наступного.

    Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

    Враховуючи, що на теперішній час справа вирішується у цивільному провадженні, тобто змінилися підстави позовних вимог, і на час вирішення судом справи позивач має право на отримання призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позовні вимоги за 2007 рік слід задовольнити частково, враховуючи пропущений позивачем строк позовної давності за 2007 рік, який згідно вимог ст. 257 ЦК України визначений у три роки та початок якого має вираховуватися з дня оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 – з 27 липня 2007 року, суд вважає, що позовні вимоги за цей період підлягають частковому задоволенню, а саме, за період з 02 серпня 2007 року, оскільки згідно відбитку штампу прокурор звернувся до суду на захист інтересів ОСОБА_2 02 серпня 2010 року, по 31 грудня 2007 року.

      Вирішуючи питання щодо позовних вимог прокурора на захист інтересів ОСОБА_2 за період з  січня по лютий 2009 року, суд виходить з наступного.

    Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково виплачена ОСОБА_2 надбавка згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 99 гривень 60 копійок.

За таких обставин, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та проведених відповідачем виплат необхідно здійснювати за наступною формулою:

(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) – фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.

Відповідно до статті 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

    Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, який набрав чинності 04 листопада 2009 року, та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 1715-VI від 06 листопада 2009 року, який набрав чинності 18 листопада 2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада встановлений у розмірі 573 гривні.

    Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність за період з січня по жовтень становить 498 гривень, який має враховуватися для визначення розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, з врахуванням вищезазначеної формули.

    В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцево

го самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише  на   підставі,   в   межах  повнова

жень  та   у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007 рік, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

При цьому, при ухваленні рішення суд вважає за неможливе зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити певну суму, оскільки суд не являється органом, який нараховує та виплачує спірну суму.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню та виплаті позивачу підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у період з 02 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року з врахуванням фактично сплаченої за цей період суми.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи положення п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», ч. 5 ст. 81 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.        

     На підставі викладеного, ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58, п. 41 р. 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 (р.6 Особливих положень) ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009 року,   ст.ст. 28, 58 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року № 6-рн/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 113 Конституції України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В :

    Позов прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, за періоди 02 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року з врахуванням фактично сплаченої за цей період суми.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.    

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова