Справа №2-1097/2010

РIШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року                                               м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Бакланова Р.В., при секретарі Шутренковій Я.І., за участю позивачки              ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого майна, третя особа на стороні позивача – інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області,

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, мотивуючи свої  вимоги тим, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить сторонам на праві приватної власності, по Ѕ частині кожній. Земельна ділянка, на якій розташований зазначений будинок, теж перебуває у їх спільній сумісній власності  та у спільному користуванні. Відповідачка, без згоди позивачки самочинно побудувала на цій земельній ділянці три сараї, які значаться на плані господарства під літерами «Б», «В,» і «Г» і не відповідають вимогам архітектурних, санітарних та протипожежних норм, тому позивачка звернулася до суду та просить зобов’язати ОСОБА_4  за її рахунок знести зазначені надвірні побудови та стягнути з неї судові витрати. Також позивачка посилається на те, що самовільні забудови розташовані неподалік від жилого будинку, в той час як сарай під літерою «В» використовується відповідачкою як баня, а в інших сараях утримується домашня птиця і худоба, чим порушуються санітарні норми.

            У судовому засіданні позивачка ствердила позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі у судовому засіданні вимоги не визнали у повному обсязі.

Представник відповідачки позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив з тих підстав, що позивачка не має права вимоги, про знесення самочинного будівництва, а також не обґрунтувала порушення її права.

Третя особа на стороні позивача – інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області, позов ОСОБА_1 не підтримала, у зв’язку з тим, що вона не має права на звернення до суду.

У судовому засіданні були встановлені наступні факти та відповідні правовідносини: з договорів (а.с. 5,6), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивачкою 31 червня 2001 року було куплено у ОСОБА_5 Ѕ частину жилого будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,0970 га, що знаходяться по АДРЕСА_1. З довідки (а.с.7), дослідженої в судовому засіданні вбачається, що за архівними інвентаризаційними документами КП «Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради» житловий будинок по АДРЕСА_1 на зареєстровано за ОСОБА_4 – Ѕ частина на підставі договору купівлі – продажу посвідченого Лебединською державною нотаріальною конторою 22 грудня 1970 року Р№ 2-74. На земельній ділянці знаходяться самочинно збудовані шлакоблочний сарай, що значиться під літ. «В» на плані господарства, вартістю 2 732 грн., дерев’яний сарай, що значиться під літ. «Г» на плані господарства, вартістю 1 086 грн. З довідок (а.с. 39, 41 - 42), досліджених в судовому засіданні вбачається, що самочинно збудовані будівлі  - сараї, що значаться під літ. «В», «Г» і розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відповідають вимогам санітарних правил «Планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.96 року, вимогам нормативних актів з пожежної безпеки та відповідають вимогам   ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень та ДБН В.2.2 – 15 – 2005 Житлові будинки, Основні положення.

З протоколу засідання комісії по земельних спорах (а.с. 69), вбачається, що комісією виконкому Лебединської міськради було зроблено обмірювання земельної ділянки, яка знаходиться по тупик Олешнянський – 4 в м. Лебедині і рекомендовано виготовити один державний акт на всю земельну ділянку. Сарай під літерою «Г» зафіксовано в протоколі разом з добудовою.

Рішенням Лебединського районного суду від 22 вересня 2008 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Лебединської міськради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_1, Лебединський міськвідділ Сумської РФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» скасовано державні акти на право приватної власності на землю, що знаходиться в м. Лебедині по туп. Олешнянський – 4 видані 27 липня 2001 року ОСОБА_5 Ѕ частина та ОСОБА_4 Ѕ частина.

Ч. 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Ст. 88. Земельного Кодексу України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Позивачкою не було надано чинних доказів на право користування, або власності на земельну ділянку, яка знаходиться у спільній сумісній власності з відповідачами, а також не було надано доказів визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином суд доходить висновку про те, що позивачка – ОСОБА_1 не має права звертатись до суду з вимогами про знесення об’єктів будівництва, оскільки ч. 7 ст. 376 ЦК України це право надано, лише відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Крім того позивачкою не було обґрунтовано порушення її прав.

Також суд вважає недоведеними доводи позивачки про побудову спірних будівель з порушенням архітектурних, будівельно-технічних, санітарних норм, оскільки вони спростовуються висновками відповідних установ, дослідженими у судовому засіданні. Також позивачка не довела факт використання сараю відповідачами як лазні.

Крім того суд доходить висновку про те, що сам факт знаходження спірних господарсько-побутових будівель на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні сторін, не є доказом порушення прав позивачки.

За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого майна відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись ст.376 ЦК України, ст. 88 Земельного Кодексу України ст.ст.  10,11,58, 59, 60, 88, 143, 209,212, 214-215, 218 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого майна відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя: