У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В
суддів Беркій О.Ю., Вакарук В.М.
секретаря Юрків І.П.
з участю: представника Надвірнянського будинку дитини
Кузнецової Г.П., позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянського будинку дитини про визнання незаконним наказу про переведення на неповний робочий час, стягнення втраченого заробітку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Надвірнянського будинку дитини на рішення Надвірнянського районного суду від 14 травня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Надвірнянського районного суду від 14 травня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2
Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря Надвірнянського будинку дитини № 151-К від 30.11.2009 року про тимчасове переведення ОСОБА_2 на неповний робочий час - 0,75 % ставки із зменшенням розмірів оплати праці. Стягнуто з Надвірнянського будинку дитини на користь позивачки 2639 грн. 48 коп. втраченого заробітку та судові витрати.
На дане рішення Надвірнянський будинок дитини подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що висновок суду про незаконність наказу про тимчасове переведення ОСОБА_2 на 0,75% ставки не відповідає дійсним обставинам справи. Судом не враховано, що зміни в організації праці в будинку дитини обумовлені зменшенням кількості дітей і прийняті з метою недопущення скорочення штату у зв’язку із цим. При цьому дотримано всіх вимог діючого трудового законодавства. Суд безпідставно прийшов до висновку, що у позивачки не ________________________________________________________________________________
Справа №22-ц-2611/2010р. Головуючий у І інстанції Вінтоняк М.Б. Категорія 51 Доповідач Пнівчук О.В.
отримано згоду щодо переведення на неповну ставку, оскільки позивачка фактично приступила до виконання цієї роботи і отже дала згоду на зміну умов праці. Крім того, діюче трудове законодавство не передбачає який саме спосіб отримання згоди потрібен при зміні істотних умов праці. Суд не дав також правильної юридичної оцінки матеріалам перевірки територіальної державної інспекції в Івано-Франківській області, якими підтверджено відсутність порушень закону при проведенні цих змін.
Апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник Надвірнянського дитячого будинку Кузнецова Г.П. доводи скарги підтримала з наведених в ній мотивів.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що зміна умов праці позивачки проведена з порушенням трудового законодавства, а тому обгрунтовано визнав наказ про її переведення на неповний робочий час незаконним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з Надвірнянським будинком дитини, на день виникнення спору позивачка працювала на посаді вихователя.
Згідно рішення зборів трудового колективу Надвірнянського будинку дитини, які проводились за участю комісії Головного управління охорони здоров’я Івано-Франківської облдержадміністрації 16.09.2009 року прийнято рішення про проведення у відповідача змін істотних умов праці, що зумовлено невиконанням ліжкового фонду будинку дитини. На підставі вказаного рішення адміністрацією будинку видано 17.09.2009 року наказ № 114 про проведення змін істотних умов праці штатного персоналу, який працює в групах, шляхом переведення їх з 01.12.2009 року тимчасово на 0,75 % ставки. Наказом № 151-к позивачку з 01.12.2009 року переведено на неповний робочий час із зменшенням розміру оплати праці.
Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 31 постанови № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» в ідповідно до ст. 32 КЗпП
переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором. Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці.
Судом правильно встановлено, що зміна істотних умов праці позивачки проведена без дотримання положень ст. 32 КЗпП України. При цьому суд обгрунтовано виходив з того, що на заперечення позовних вимог представник відповідача не представила доказів про те, що ОСОБА_2 особисто була повідомлена за два місяці про зміну істотних умов праці.
Про те, що переведення на 0,75 % ставки проведено без її згоди, підтверджується заявами ОСОБА_2 від 17. 11. та 30. 11 2009 року, актом від 01.12.2009 року.
А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо фактичного виконання позивачкою роботи зі зміненими умовами праці, що є її відповідною згодою, та посилання на акт перевірки територіальної державної інспекції в Івано-Франківській області, яким підтверджено відсутність порушень закону при проведенні цих змін.
З врахуванням наведених обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що допущені при зміні істотних умов праці позивачки порушення закону є підставою для скасування наказу про її переведення на неповну ставку, а тому обгрунтовано задовольнив її позовні вимоги.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Надвірнянського будинку дитини відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 14 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді: Беркій О.Ю.
Вакарук В.М.