П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 вересня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Алушти, працюючий оператором котельної в будинку відпочинку «Айвазовське», проживаючий по АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 1 червня 2010 року, приблизно о 10 год. 10 хв., на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта 713 км. + 100 м., керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не обрав безпечну швидкість руху, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку і зупинився, що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що судом неповно досліджені обставини справи, оскільки в матеріалах справи відсутні схема дорожньо-транспортної пригоди и пояснення учасників події, а також не допитаний свідок ОСОБА_3 Також вважає, що ДТП сталося через винні дії іншого учасника, який створив аварійну обстановку, оскільки зупинився для здійснення повороту наліво в недозволенному місці. Крім того, ОСОБА_1 стверджує про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки незважаючи на його клопотання про відкладення розгляду справи, судом розглянуто справу у його відсутності, що позбавило його можливості давати пояснення і докази, чим порушено його право на захист.
ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 19 липня 2010 року, посилаючись на поважність причини його пропуску через несвоєчасне отримання ним копії постанови тільки 29 липня 2010 року.
Згідно зі ст. 294 КпАП, постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не брав участь у розгляді справи судом 19 липня 2010 року. Будь-яких даних, які б свідчили про своєчасне надіслання ОСОБА_1 копії постанови суду в матеріалах справи не міститься. Відповідно до його розписки таку копію вин отримав в суді 27 липня 2010 року (а.с.19).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 направлена поштою 6 серпня 2010 року (а.с. 26).
За таких обставин суд вважає за можливе поновити йому строк на подачу апеляційної скарги, як пропущений з поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 червня 2010 року, ОСОБА_1 1 червня 2010 року, приблизно о 10 год. 10 хв., на автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта 713 км. + 100 м., керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не обрав безпечну швидкість руху, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку і зупинився. Дії ОСОБА_1 призвели до пошкодження транспортних засобів (а.с.1).
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди було проведено дослідчу перевірку, в результаті якої прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 червня 2010 року (а.с.2-3).
Відповідно до зазначеної постанови, яка досліджена судом у судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення, факт, обставини і причини зіткнення двох транспортних засобів під керуванням ОСОБА_1 і ОСОБА_2, внаслідок якої було пошкоджено транспортні засоби, встановлено на підставі схеми дорожньо-транспортної пригоди, протоколу огляду місця події і пояснень обох учасників події.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1, при здійсненні маневру об’їзду автомобіля КАМАЗ, який з’їхав на узбіччя для зупинки, він допустив зіткнення з автомобілем Пежо, який стояв попереду у попутному напрямку і пропускав автомобілі, які рухалися у зустрічному напрямку.
Такі пояснення фактично не суперечать і поясненням іншого учасника ДТП – водія ОСОБА_2, який також пояснив, що керуючи автомобілем Пежо, він зупинився і пропускав зустрічний транспорт і через декілька секунд з його автомобілем зіткнувся автомобіль під керуванням ОСОБА_1.
Враховуючи відсутність будь-яких розбіжностей в поясненнях обох учасників ДТП, суд обґрунтовано дійшов висновку про достатність доказів для повного з’ясування всіх обставин справи, у зв’язку з чим безпідставними є доводи апелянта про неповноту дослідження обставин справи через те, що суд не допитав свідка ОСОБА_3, який був пасажиром автомобіля ВАЗ.
Таким чином обґрунтованими є висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди через порушення ним вимог п.п.2.3 б, 12.3 ПДДУ, відповідно до яких, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, а також у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Посилання ОСОБА_1 на те, що зіткнення транспортних засобів сталося через порушення водієм ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, оскільки він зупинився для здійснення маневру повороту наліво у недозволеному для цього місці, не можуть бути підставами для визнання необґрунтованими висновків суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки останній повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3 б, 12.3 ПДДУ незалежно від причин зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2, який знаходився попереду в попутному напрямку. Порушення водієм ОСОБА_1 цих вимог правил дорожнього руху призвело до зіткнення автомобілів ВАЗ і Пежо, внаслідок чого їх було пошкоджено.
Безпідставними є посилання апелянта на порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки справу судом було розглянуто за його відсутністю при наявності клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів, суд неодноразово переносив розгляд справи за клопотаннями ОСОБА_1 від 25 червня 2010 року, від 30 червня 2010 року, з різних підстав (для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи, витребування доказів) (а.с. 6, 10).
Проте, ОСОБА_1, який був належним чином повідомлений про розгляд справи на 19 липня 2010 року (а.с.14), у судове засідання не з’явився, але знову надав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи і підготовки свого захисту (а.с. 15), яке поступило безпосередньо до суду у день розгляду справи. Будь-яких причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 з’явитися у судове засідання і за необхідності особисто заявляти клопотання і надавати пояснення суду, з матеріалів справи не вбачається і не зазначені вони в клопотанні ОСОБА_1.
З таких підстав, суд дійшов обґрунтовано висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1.
Стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами судом обрано відповідно до вимог ст.33 КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини та усіх обставини в справі.
Так, враховуючи наявність в матеріалах справи даних про неодноразове порушення ОСОБА_1 раніше правил дорожнього руху і притягнення у зв’язку з цим до адміністративної відповідальності (а.с. 5), висновки суду першої інстанції про необхідність обрання стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є обґрунтованими, оскільки перевірка знань та навичок виконання вимог ПДДУ є обов’язковим наслідком застосування такого стягнення.
Таким чином, судом належно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а адміністративне стягнення визначено в мінімальній межі для цього виду, у зв’язку з чим будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бондарєв В.К.