П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 вересня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2010 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бєкабад Ташкентської області, працюючий приватним підприємцем, проживаючий по АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. з конфіскацією предметів торгівлі відповідно до протоколу вилучення від 15 липня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, 15 липня 2010 року по АДРЕСА_2 здійснював переробку, фасування і реалізацію чаю і кофе без дозволу державного пожежного нагляду України на початок роботи, який передбачений ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року, а також без дозволу на право розміщення об’єкту торгівлі, передбачене Законом України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 164 ч.1 КУпАП.
В апеляційній скарзі Бекіров оспорює постанову суду в частині обрання додаткового стягнення у виді конфіскації предметів торгівлі. Свої вимоги мотивує тим, що при накладенні додаткового стягнення у виді конфіскації судом не враховано ті обставини, що він визнав вину, щиро розкаявся та усунув зазначені порушення, а також не враховані дані про його особу, який має двох неповнолітніх дітей, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується. Крім того посилається на те, що конфіскація продукції і обладнання на суму 55628 грн. призведе до закриття його підприємства, яке є єдиним джерелом його доходів.
Заслухавши захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1, перевіривши доводи скарги і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП, що не заперечується і в апеляційній скарзі.
Що стосується доводів апеляційної скарги в обґрунтування зміни постанови суду в частині накладеного на ОСОБА_1 додаткового стягнення у виді конфіскації предметів торгівлі, то вони заслуговують на увагу з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Суд першої інстанції при обранні стягнення у виді штрафу з визначенням його мінімального розміру з застосуванням додаткового стягнення у виді конфіскації зазначив, що при цьому враховує як характер правопорушення так і дані про особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем проживання, має сім’ю та двох дітей (а.с. 37), а також враховуючи його ставлення до вчиненого.
Санкцією ст. 164 ч.1 КУпАП передбачено стягнення у виді штрафу з конфіскацією предметів торгівлі чи без такої.
Але обравши ОСОБА_1 також і додаткове стягнення у виді конфіскації, призначення якого є альтернативним за санкцією ст. 164 ч.1 КУпАП, суд не зазначив в мотивувальній частині постанови на підставі яких даних він дійшов такого висновку.
Разом з тим, Бекіров визнав вину у вчиненому правопорушенні, вчинив таке правопорушення вперше та раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Бекіров на день розгляду справи судом отримав дозвіл № 382 Державного пожежного нагляду України від 26 липня 2010 року на початок роботи (а.с. 27), про що також зазначено в мотивувальній частини постанови суду.
Також відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, його видано ОСОБА_1 на діяльність з переробки продукції тваринництва і рослинництва (а.с.8), а відповідно до договору оренди приміщення, воно є цехом з переробки кави та чаю (а.с.28-29), тобто такий вид діяльності не вимагає отримання дозволу на право розміщення об’єкта торгівлі, у зв’язку з чим такий дозвіл Бекіров не отримував. Відповідно до його пояснень факт реалізації двох пачок кофе мав одиничний характер і зараз усунений, у зв’язку з чим заслуговують на увагу доводи, що зазначені порушення вимог закону, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності, він усунув, що характеризує його ставлення до наслідків вчиненого правопорушення і дає підстави вважати за можливе не призначати йому додаткове стягнення у виді конфіскації.
Крім того, відповідно до мотивувальної і резолютивної частини постанови, судом зазначено про конфіскацію предметів торгівлі відповідно до протоколу вилучення від 15 липня 2010 року.
Проте як вбачається з цього протоколу, до розділу «опис товару» включено сім одиниць обладнання і готова продукція у виді 576 пачок кофе, але з постанови суду не вбачається які саме предмети підлягають конфіскації в якості предметів торгівлі.
Крім того, санкцією ст. 164 ч.1 КУпАП передбачено конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини, а не предметів торгівлі, як зазначено судом.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе обрати стягнення ОСОБА_1 без застосування додаткового стягнення у виді конфіскації.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 2 серпня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП змінити, виключивши призначення додаткового стягнення у виді конфіскації предметів торгівлі.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бондарєв В.К.