УХВАЛА

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

26 липня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів Берзіньш В.С. Осоченко А.М. При секретарі   Іванові О.К.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду від 20 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні сараєм літер Г", який розташований за адресою: смт.Гурзуф м.Ялта, вул.АДРЕСА_1, -посилаючись на те, що вона має у законному користуванні зазначений сарай, однак відповідач безпідставно самовільно зайняв цю побудову, відмовляється від її звільнення, що перешкоджає їй використовувати сарай для зберігання різних речей.

Рішенням суду позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка володіє не лише квартирою, але і сараєм літер „Г", тому дії відповідача, який самовільно зайняв цю побудову, є незаконними, і права позивачки підлягають поновленню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд на тій підставі, що позивачка не надала доказів про право власності на спірне приміщення, технічного паспорту на ім"я позивачки у справі немає; крім того, суд необгрунтовано відмовив у допиті свідків, які можуть підтвердити те, що спірний сарай був побудований ним в 1998 році на місці старого сараю за згодою колишнього його власника ОСОБА_3., чим порушені його права щодо надання доказів.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивачка у 2004 році придбала за договором купівлі-продажу квартиру №АДРЕСА_1 смт.Гурзуф м.Ялта (а.с. 12). Хоча спірний сарай литер „Г" не був зазначений окремо від квартири у договорі, колегія судців вважає, що цей сарай фактично був включений до складу квартири, оскільки за даними інвентарної справи і технічного паспорту колишнього власника квартири ОСОБА_3., він знаходився у користуванні квартири, яку придбала позивачка, і належал ОСОБА_3. (а.с. 10,28). Більш того, цей сарай включений до складу квартири за даними технічного паспорту позивачки.

Справа №22-5061/2006р.

Головуючий в 1 інстанції Бондаренко Г.М. Доповідач Шестакова Н.В.

Таким чином, зазначений сарай увійшов до складу квартири, яка перейшла у власність позивачки, тому слід вважати, що позивачка має право користуватися цією побудовою як власник.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доводи відповідача про порушення його прав на спірну побудову і процесуальних прав щодо допиту свідків також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав належних доказів про передачу йому спірної побудови колишнім власником квартири ОСОБА_3. у встановленому законом порядку, можливі показання свідків про фактичну передачу зазначеного сарая відповідачу з боку ОСОБА_3. за усною угодою не можуть бути належним доказом передачі об"єкту нерухомості; крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання права власності на спірну побудову; оскільки предметом спору є усунення перешкод, з урахуванням меж позовних вимог ОСОБА_1. суд не повинен був допитувати зазначених свідків про обставини придбання відповідачем об"екту нерухомості за усною угодою.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального і процесуального права,  тому доводи апеляційної скарги необгрунтовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду від 20 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.