Справа  № 2-662 /10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 року суддя Борівського районного суду Харківської області Федченко В.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Борівському районі   про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_1 звернувся до Борівського районного суду  Харківської області з позовом  до Управління Пенсійного Фонду України  у Борівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни за  2008-2009 рік.  

    В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв'язку, з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2009 році позивачу така допомога не виплачувалась. Вважає, що нарахування та виплата в 2008- 2009 році дітям війни, підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

    Позивач у судове засідання не з'явивсь, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.  

    Представник відповідача у судове засіданні  не з»явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі. Також відповідачем  надано заперечення проти позову, у яких він посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державній бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

    В зв’язку з  відсутністю сторін і подання ними заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу в порядку передбаченому ч.2 ст. 197 ЦПК України. 

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає  задоволенню  з наступних підстав.  

    З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1.  

    Відповідно до ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62,63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 р. УПФУ в Борівському районі Харківській області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

    Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від  01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.  

    Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» позивачу підлягають донарахуванню в 2008 році з 22 травня по 31 грудня 2008року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року, тому позивачу підлягають донарахуванню в 2009 році з 01 січня по 31 грудня 2009року.

    Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.                  

    Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі здійснити нарахування та сплату недоплаченої як «дитині війни» у 2008-2009 році щомісячної державної соціальної допомоги підлягає задоволенню в повному обсязі  з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2009року.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 82, 88,  ч.2 ст.197, 212, 213, 214, 215, 291, 294, 295,296 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1   з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та провести донарахування  з  22 травня 2008 року по 31 грудня  2009 року.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення  розгляду цивільної справи в сумі 37 грн.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                               В.М. Федченко