Судове рішення #10941147

                                                                     Справа № 2-272/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 вересня 2010 року Н-Сіверський районний суд Чернігівської  області в складі: головуючого судді:  С.М.Бараненко

при секретарі: Шкурат О.Г.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Н-Сіверський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Новгород-Сіверському  районі Чернігівської області про визнання дій незаконними, зобов”язання у належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з  позовом  до Управління Пенсійного фонду України в  Новгород-Сіверському  районі Чернігівської області про поновлення строку звернення до суду, нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позові  зазначає, що вона є особою, що в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і мають право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначає, що має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії в 2007-2010 p.p. щомісячно протиправно не підвищувався.

Позивач та представник позивача в судовому  засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, але надав суду письмове заперечення згідно якого просить справу розглянути без їх участі, позовні вимоги не визнають в повному обсязі, та в запереченні зокрема зазначив, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік. Однак витрати для виплати надбавки до пенсії дітям війни за 2007 рік законодавством не передбачені, тому управління ПФУ не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством. В 2006 році надбавка до пенсії позивача нараховувалась і виплачувалась правомірно, оскільки положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно якої запроваджувались пільги дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не були визнані такими, що не відповідають Конституції. Наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до ст.99 КАСУ. Крім того, позивач для розрахунку оскаржуваного підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. В 2008 р. щомісячно з 01.01.2008 р. відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" виплачується надбавка до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму.

     Враховуючи наведене суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову , виходячи при цьому з наступного.

Судом встановлено, що позивач є особою, що мають пільги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає, що на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діяла до 31 грудня 2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Незважаючи на ці вимоги Закону, статями 77,110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та  пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки дію ст.6 Закону України №2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”, а згідно з Законом України “Про державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якою внесено зміни до ст. 6 вказаного Закону виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29,36, ч.2 ст.56,ч.2 ст.62,ч.1 ст.66,пп.7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43-46 ст.71,ст.ст.98,101,103,111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 09 липня 2007 року вважаються такими, що втратили чинність.  

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення закону, яким було зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2008 рік, а тому з 22 травня 2008 року вважаються такими, що втратили чинність.

Згідно ст. 257 ЦК України – загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду 20.04.2010 року /а.с. 4/.

Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги дітям війни за 2007 р.,  суд враховує, що виходячи з того, що в силу Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, надбавка, передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підлягала виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період 1 січня 2007 р. по 9 липня 2007 р. слід відмовити у зв’язку з безпідставністю вимог.

Стосовно періоду з 9 липня по 31 грудня 2007 р., то права позивача  щодо отримання соціальної допомоги у встановленому Законом розмірі порушені і тому в цій частині позов підлягає задоволенню, але перерахунок виплат необхідно здійснювати з врахування строків позовної давності в три роки , а саме з  12 липня 2007 року, так-як саме в цей день позивач звернувся до суду

Щодо нарахування та виплати вказаної соціальної допомоги дітям війни за 2008 р.,  суд враховує, що відповідно до редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка діє після 31 грудня 2007 р., дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Стосовно періоду з 1 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р., суд враховує, що положення закону, яким було зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2008 рік визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України лише 22 травня 2008 року.

Тому, дії відповідача по нарахуванню та виплаті вказаної соціальної допомоги в розмірі 30% прожиткового мінімуму за  період з 1 січня 2008 р. по 22 травня 2008 р. є правомірними.

В той же час, позивач має право у 2008 р. на підвищення своєї пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Заперечення відповідача проти цього, суд до уваги не бере, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Слід зауважити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Наведене, свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо правомірності нарахування та виплати позивачам   за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та про необхідність поновлення порушених прав позивачки та часткового задоволення позову.

Враховуючи, що за 2009-2010 роках Конституційний Суд України не виносив судового рішення про неконституційність  положень Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, якими були призупинені положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в зв'язку з відсутністю будь-яких нормативно правових актів, які б передбачали поновлення таких виплат на цей період, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, а тому в задоволені позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009-2010 р.р. слід відмовити у зв’язку з безпідставністю вимог.

Судові витрати необхідно вирішити у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст ст.8,11,209,212-215 ЦПК України, Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV із змінами та доповненнями,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити частково .

Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в Н-Сіверському  районі провести перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 12 липня по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня  по 31 грудня 2008 року.

    Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Н-Сіверському  районі на користь ОСОБА_2 45,5 грн.  грн. в рахунок повернення судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.  

Головуючий:                                                                     С.М.Бараненко    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація