Справа № 2-323/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року                       Лановецький районний суд Тернопільської області

                                              в складі  : головуючого              Радосюка А. В.

                                                                при секретарі             Яблонській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги (надбавки) дітям війни,-

в с т а н о в и в :

    До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги (надбавки) дітям війни   та донарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» у 2006 – 2009 роках в розмірі 5087,10  грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона набула статус «дитини війни» і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач всупереч рішенню Конституційного суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної соціальної допомоги за вказаний період не проводить, в зв’язку з чим слід зобов’язати відповідача забезпечити донарахування пенсії з урахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, як дитині війни, а також стягнути недоплачену суму щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі 5087,10 грн. за 2006-2009 роки та зобов’язати відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати йому  щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач  ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, однак до суду від неї надійшла заява в якій вона позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити і розглядати справу за її відсутності .

            Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшла заява в якій управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області позовні вимоги не визнає і просить суд розглядати справу за відсутності його представника .

    Суд перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.  

    При цьому суд  виходив із наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням НОМЕР_1 копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.6).

           Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Однак, п.12 ст.71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з                       9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом, у 2008 році позивачу ОСОБА_1 щомісячна соціальна допомога як дитині війни виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

  Протягом 2009 року підвищення дитині війни виплачувались у розмірі 49,80 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Досліджуючи позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд дійшов до висновку, що вони є підставними з точки зору норм матеріального права, оскільки дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри мінімальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

При цьому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки у 2006 році виплата вищевказаної допомоги здійснювалася у відповідності до норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", тому відповідач у вказаний період діяв в межах своїх повноважень, в зв’язку з чим вимоги позивача в частині нарахування та виплати даної допомоги за 2006 рік не підлягають до задоволення.

Крім того, згідно чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

А тому достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі суд не вбачає.

Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.  

З урахуванням  наведеного, суд вважає, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є  покладення на відповідача обов’язку провести нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених  сум.  

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно у встановлені законом строки, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.3 ЦПК України захисту підлягають  порушені, невизнані  або оспорювані права та інтереси особи, закон не передбачає захисту прав особи на майбутнє, оскільки вони ще не порушені.

На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України,  Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 292 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, нарахування і виплату за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та нарахування і виплату за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.    

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення..

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        Суддя-підпис

Голова суду                                     Л.І.Буячок

Секретар суду                                 Н.Ю.Приймак