2-1093/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 січня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, треті особи – ОСОБА_4, Первинна профспілкова організація Вишгородського міського комунального підприємства „Водоканал”, про скасування рішення та поновлення на роботі,

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням відповідача від 8 січня 2008 року № 2 його без законних підстав звільнено з посади директора Вишгородського МКП „Водоканал” разом із розірванням трудового контракту від 26 червня 2007 року, оскільки таке рішення прийнято без дотримання вимог ст. 45 КЗпП України й у період його тимчасової непрацездатності. З цих підстав просив поновити його на попередній роботі й займаній посаді.

    В судовому засіданні представник позивача просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Зазначив, що на момент звільнення позивач був тимчасово непрацездатним, коли відповідачем строки розірвання трудового договору передбачені ст. 45 КЗпП України не дотримано і про звільнення позивача своєчасно не повідомлено.

    З таких підстав звільнення вважав неправомірним.

    Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили, посилаючись на правомірність звільнення позивача згідно вимог ст. 45 КЗпП України.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 26 червня 2007 року згідно рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21 червня 2007 року № 149 та контракту від 26 червня 2007 року працював на посаді директора Вишгородського міського комунального підприємства „Водоканал”.

    10 вересня 2007 року загальними зборами профспілкової організації працівників Вишгородського МКП „Водоканал” відповідно до ст. 45 КЗпП України прийнято рішення про подання до Вишгородської міської ради вимоги щодо розірвання трудового контракту з директором ОСОБА_3, оскільки він порушує законодавство про працю.

    Судом перевірялася правомірність згаданого рішення профспілкової організації й у задоволенні позову ОСОБА_3 про його скасування рішенням цього ж суду від 29 серпня 2008 року відмовлено. Дане рішення суду набрало законної сили.

    Відповідно до роз’яснень даних у п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 року № 9, відхилення судом скарги на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу не є перешкодою для оспорювання працівником в суді законності звільнення його на підставі ст. 45 КЗпП України. Разом з тим він у цьому судовому процесі не може оспорювати факти, встановлені судом при вирішенні його скарги на вимогу цього органу.

    Відтак згідно ст. 61 ЦПК України вимогу профспілкової організації про розірвання трудового контракту з позивачем суд вважає правомірною.

    Рішенням відповідача № 2 від 8 січня 2008 року позивача звільнено з займаної посади на підставі ст. 45 КЗпП України та ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

    Перед тим, 25 вересня 2007 року згідно розпорядження № 141 розгляд вимоги профспілкової організації про розірвання трудового контракту відкладався внаслідок тимчасової непрацездатності ОСОБА_3

    Відповідно до ч. 1 ст. 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

    Вимогами ч. 2 і ч. 3 ст. 45 КЗпП України встановлено порядок оскарження вимоги профспілкового органу про звільнення та діяльності або бездіяльності посадових осіб, органів до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

    Отже зазначеними вимогами Закону регламентовано особливий порядок звільнення керівника підприємства, установи, організації за вимогою профспілкової організації, коли на посадових осіб, органів до компетенції яких належить розірвання трудового договору покладається імперативне зобов’язання розірвати трудовий договір з таким керівником.

    Таким чином оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на вимогах ст. 45 КЗпП України і ним відповідає.

    У той же час доводи представника позивача щодо порушення строків розірвання трудового договору з позивачем вимогам ст. 45 КЗпП України не відповідає.

    8 січня 2008 року посадовими особами Вишгородської міської ради та працівниками ВМКП „Водоканал” складено акт про ознайомлення позивача з прийнятим щодо нього рішенням про його звільнення, який від підпису про ознайомлення з розпорядженням відмовився.

    Поданий суду листок непрацездатності позивача з 8 січня 2008 року як доказ його тимчасової непрацездатності прийнятий до уваги бути не може.

    Так, поданий листок непрацездатності всіх передбачених Законом реквізитів не містить й належно не оформлений. Відомості про закінчення періоду непрацездатності позивача в матеріалах справи відсутні.

    Крім того, згідно листа прокуратури Шевченківського району м. Києва від 7 березня 2008 року та постанови слідчого тієї ж прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 березня 2008 року, позивач звернувся до лікаря 9 січня 2008 року і саме на його прохання до листка непрацездатності внесено неправдиві відомості про хворобу позивача з 8 січня 2008 року.

    Разом з тим суд звертає увагу і на особливий порядок звільнення керівника підприємства передбачений ст. 45 КЗпП України, на який правила ч. 3 ст. 40 КЗпП України не розповсюджуються.

    Враховуюче зазначене суд вважає, що пред’явлений позов на вимогах закону не ґрунтується.

    За таких обставин, порушення прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не виявлено, а тому підстав до задоволення позову про поновлення на роботі суд не вбачає.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    в задоволенні позову відмовити.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

Ў

                      РІШЕННЯ                 копія

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Бєлянській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області – ОСОБА_7 про зобов’язання вчинити нотаріальну дію,

встановив:

    ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.

      Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.

    Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    в задоволені позову ОСОБА_6 відмовити.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

з оригіналом звірена

Суддя