Справа 2-2499/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

20 вересня 2010 року         Ірпінський міський суд Київської області в складі:

    головуючого             судді Савченка С.І.

    при секретарі             Журавській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Ірпінь Київської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання провести перерахунок і виплату пенсії, -

               в с т а н о в и в:

Позивач в липні 2010 р. звернувся до суду із даним позовом, який мотивував тим, що він перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Ірпінь та отримує пенсію по 3-й групі інвалідності. Вказував, що він як потерпілий від аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Крім того, згідно ст.50 вказаного Закону він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.  Однак відповідач виплачує йому пенсію значно менше передбаченого законом розміру. Вказував, що його заява про перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії відповідачем залишена без задоволення. Просив визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену пенсію за період з 01.08.2008 р.  за здійснювати виплату згідно закону на майбутнє.

У вересні позивач подав заяву, де уточнив вимоги, просив зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену пенсію за період з 01.08.2008 р., та зобов»язати відповідача здійснювати виплати на майбутнє.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з»явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність його представника.

У зв»язку із неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

    Судом встановлені слідуючі обставини  : позивач має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС - категорія 1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м.Ірпінь і отримує пенсію як інвалід ІІІ групи, призначену відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.2, 13-15).

Також судом встановлено, що відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  позивач як потерпілий 1 категорії інвалід ЧАЕС ІІІ групи має право на отримання державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак пенсія, додаткова пенсія виплачувалися позивачу у меншому розмірі, зокрема спочатку на підставі постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 р., потім на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» (розділ ІІ, п.28), а після визнання неконституційними вказаних положень закону - згідно постанов КМУ № 530 від 28.05.2008 р. та № 654 від 16.07.2008 р. в фіксованій сумі (а.с.11-12).

В травні 2010 р. позивач подав відповідачу заяву про перерахунок пенсії, яка залишена без задволення (а.с.8-12).

                    -  2  -

Вказані обставини визнані сторонами (в тому числі відповідачем в поданих ним письмових запереченнях) і згідно ч.1 ст.61 УПК України доказуванню не підлягають.    

Вимоги позивача про зобов»язання провести перерахунок і виплату пенсії підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 р.) , відповідно до ст.54 якого інвалід ЧАЕС 2 групи має право на отримання державої пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 вказаного Закону  інвалідас 2 групи, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, призначається у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік” (пункт 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») було внесено зміни до ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких основна і додаткова пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС починаючи з 01.01.2008 р. виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМ України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.  визнано неконституційними положення п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” , поскільки такі зміни звужують обсяг прав на соціальний захист ліквідаторів та потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на викладене в період з 22.05.2008 р., тобто з дати прийняття рішення Конституційним Судом України позивач має право на виплату пенсії, додаткової пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічну позицію виклав Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 14.08.2009 р. № 1128/13-09 та в узагальненні практики застосування адмінсудами законодавства про соціальний захист за травень 2009 р.

Враховуючи наведене виплата позивачу державної та додаткової пенсії в меншому розмірі ніж встановлено законом порушує його права, які підлягають до захисту.

    З урахуванням викладеного, суд в межах позовних вимоги зобов”язує управління ПФУ провести перерахунок і виплату позивачу пенсії згідно вимог закону з урахуванням вже проведених виплат.                

Суд вважає такий спосіб захисту прав позивача найбільш оптимальним та таким, що гарантуватиме дотримання і захист його прав.

Вимоги позивача щодо здійснення таких виплат на майбутнє задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі, поскільки можливі зміни у законодавстві.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях,  про необхідність застосування до спірних відносин постанов КМ України № 1293 від 27.12.2005 р., № 530 від 28.05.2008 р., № 654 від 16.07.2008 р., № 836 від 26.07.1996 р., необгрунтовані, поскільки зазначеними постановами встановлено розміри державної та додаткової пенсій, а також підвищення - в твердій грошовій сумі, що суперечить статтям 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено розміри державної та додаткової пенсій в як величини кратні мінімальної пенсії за віком, а розмір підвищення до пенсії – у співвідношенні до мінімального заробітку.

                    -  3  -

Така позиція відповідача суперечить ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В даному випадку мають враховуватися засади пріорітетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст.92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.60).

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача, що згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому неможливо застосовувати його для розрахунку пенсії позивача. На думку суду за відсутності іншого законодавчо встановленого мінімального розміру  за віком, слід виходити саме із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленим ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст.16, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд,-  

     в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

    Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст., 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.08.2008 р. з урахуванням вже проведених виплат.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити відповідачу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 С.І.Савченко