Справа № 11- 619/2010                                            Головуючий у І інстанції – Грушко О.П.

Категорія – ч. 3 ст. 185 КК України.                        Доповідач   – Карнаух А.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області  в складі:

головуючого судді -  Сердюка О.Г.

суддів – Карнауха А.С., Шахової О.Г.

з участю прокурора – Гапєєвої Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Коропського районного суду Чернігівської області від
23 липня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець села Риботин Коропського району Чернігівської області з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий 07 жовтня 2009 року Коропським районним судом  Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Коропського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2009 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді взяття під варту.

Визначено рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_1 з моменту затримання 29 травня 2010 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, уродженець села Риботин Коропського району Чернігівської області, з середньою освітою, одружений, не працюючий, в силу статті 89 КК України раніше не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

засуджений за ст.ст. 15, 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення на строк 4 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання  з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

У відповідності до вимог статті 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписка про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що вони за попередньою змовою, з метою викрадення чужого майна, прибули на огороджену територію ферми ФГ „Обрій І.П.”, яка розташована по провулку Коропський, 19 в селі Риботин Коропського району Чернігівської області, де з транспортера таємно (ОСОБА_1 – повторно), зняли та викрали електродвигун МА-2,2 квт., вартістю 1280 гривень, чим заподіяли голові ФГ „Обрій І.П.” ОСОБА_4 майнову шкоду.

10 лютого 2010 року, близько 13 години, ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна, прибув на подвір’я господарства, яке розташоване по АДРЕСА_3 в селищі міського типу Короп Чернігівської області, де зірвавши прибой навісного замка дверей веранди та вибивши вхідні двері, проник до жилого будинку, звідки, таємно, повторно, викрав 10 кг цукру на суму 90 гривень, 12 банок кави „Якобс” на суму 444 гривень, 1 банку згущеного молока вартістю 12 гривень, 18 кг цибулі-сіянки на суму 720 гривень, що належали ОСОБА_6, чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 1266 гривень.

23 травня 2010 року, близько 06 години 30 хвилини, ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна, прибув на подвір’я господарства, що належить ОСОБА_7 та розташоване по АДРЕСА_4, де з літньої кухні, таємно, повторно, викрав каструлю алюмінієву 5 л вартістю 15 гривень, казан алюмінієвий 5 л вартістю 30 гривень, казан алюмінієвий 3 л вартістю 15 гривень, дві чавунні сковорідки вартістю 40 гривень, чавун 2 л вартістю 15 гривень, чавун 4 л вартістю 25 гривень, чим заподіяв майнову шкоду ОСОБА_7 на суму 185 гривень.

Крім того, 23 березня 2010 року, близько 20 години, ОСОБА_2 таємно від оточуючих, з метою викрадення чужого майна, шляхом виставлення віконної рами, проник до приміщення сараю ФГ „Обрій І.П.”, розташованого по провулку Коропський, 19 в селі Риботин Коропського району Чернігівської області, звідки намагався викрасти порося породи „Україна велика”, вагою 12 кг, чим намагався заподіяти фермерському господарству майнову шкоду на суму 600 гривень. При намаганні вчинення викрадення чужого майна, ОСОБА_2 був затриманий працівниками ФГ „Обрій І.П.”, тому з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дій та доведеності його вини у вчиненні злочинів, порушив питання про пом’якшення призначеного йому покарання, посилаючись на щире каяття та відшкодування потерпілим завданої шкоди в повному обсязі.

Вирок суду щодо ОСОБА_2 ніким не оскаржувався.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 295 КПК України головуючий у судовому засіданні роз’яснює потерпілому його права та обов’язки.

Згідно протоколу судового засідання, під час розгляду справи суд роз’яснив потерпілому ОСОБА_4 лише право надавати показання, не взявши до уваги зміст пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року за № 13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”, де зазначено, що суд повинен не тільки роз’яснити в судовому засіданні потерпілому права, передбачені статтями 49, 52, 521, 87, 871, 88, 267, 348, 384 КПК України, а й забезпечити можливість їх реального здійснення.

Проте місцевий суд даних вимог кримінально-процесуального законодавства не дотримався.

Відповідно до  частини 3 і 5 статті 161  та статті 261 КПК України потерпілий бере участь у судовому засіданні як сторона обвинувачення і користується рівними з іншими учасниками судочинства правами та свободою в наданні й дослідженні доказів, доведенні їх переконливості перед судом.

Так при вирішенні питання у відповідності до вимог статті 299 КПК України, щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню, суд першої інстанції всупереч вказаної статті КПК не з’ясував думку потерпілого, як учасника судового розгляду справи, про можливість обмеження дослідження доказів та чи правильно потерпілий розуміє зміст фактичних обставин котрі не оспорюються, про що свідчить відсутність відповідного запису в протоколі судового засідання.

Крім цього в протоколі відсутній запис визнання судом про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

За змістом статті 318 КПК України судові дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника,  цивільного позивача,  цивільного відповідача або їх представників, захисника, підсудного.

Як вбачається з протоколу судового засідання, судом при розгляді кримінальної справи під час судових дебатів потерпілому не було надано право на виголошення промови. Крім того протокол судового засідання не підписаний секретарем.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
02 липня 2004 року за № 13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” визначено, якщо у справі беруть участь потерпілий і його представник, право на виголошення промови в судових дебатах надається їм обом.

Ненадання слова в судових дебатах потерпілому, цивільному позивачу, їх представникам є підставою для скасування вироку.

Істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону в судовій практиці також визнається недбале складання протоколу судового засідання та відсутність підпису секретаря.

У відповідності до частини 2 статті 65 КПК України протокол судового засідання як процесуальний документ, у якому зафіксовано хід і результати судових дій, є джерелом доказів.

Підписи в протоколі судового засідання головуючого і секретаря судового засідання, які відповідають за повноту та точність фіксації ходу судового розгляду справи, належать до його обов’язкових  реквізитів.

Через відсутність підпису хоча б  одного х них протокол судового засідання перестає бути юридичним документом, внаслідок чого суд апеляційної чи касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність і обґрунтованість вироку.

Враховуючи, що місцевим судом під час розгляду кримінальної справи допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які ставлять під сумнів законність, обґрунтованість та справедливість постановленого у справі вироку, колегія суддів вважає, що даний вирок підлягає скасуванню.  

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2010 року, задовольнити частково.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області від
23 липня 2010 року щодо ОСОБА_1, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ:

            А.С. Карнаух                           Сердюк О.Г.                            Шахова О.Г.