Справа № 11- 465/2010 Головуючий у І інстанції – Бездідько В.М.
Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України. Доповідач – Карнаух А.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Карнауха А.С.
суддів – Акуленко С.О., Миронцова В.М.
при секретарі - Семко Т.Ф.
з участю прокурора – Надточій О.О.
потерпілого – ОСОБА_1
представник потерпілого – ОСОБА_2
захисника – ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2010 року
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мала Олексіївка Яготинського району Київської області, працюючий водієм КП Шевченківського району м. Києва, не одружений, раніше не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за частиною 2 статті 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до статті 76 КК України на засудженого ОСОБА_4 покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 93950 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 2100 гривень в рахунок витрат на оплату послуг представника, всього 95050 гривень.
Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства „Просто-страхування” на користь ОСОБА_1І 1080 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 2550 гривень за завдану засудженим моральну шкоду.
На користь держави стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1946 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді підписка про невиїзд.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 11.11.2009 року близько 20 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 номерний знак НОМЕР_1, рухаючись неподалік будинку № 42 по вулиця Миру в селі Миколаївка Прилуцького району, перевищивши максимально допустиму швидкість, порушив вимоги п.п. 2.9-а; 2.3-б 12.1; 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на громадянина Миру, який перебуваючи на проїзній частині дороги по вулиці Миру, рухався в попутному з автомобілем напрямку. В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілий загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого, кваліфікацію його дій просив вирок суду скасувати, в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Також порушив в апеляції питання про невірне визначення судом розміру судових витрат, які підлягають стягненню з засудженого, та неправильне вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1
Потерпілий в поданій апеляції, вважаючи призначене судом покарання ОСОБА_4 надто м’яким, просив вирок суду в цій частині скасувати і призначити засудженому більш суворе покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, котрий просив задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого, який підтримав свою апеляцію з викладених в ній підстав, представника потерпілого, захисника, засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілого ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
По справі було призначене судове слідство.
Допитаний в судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному суді, засуджений, свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю та показав, що 11.11.2009 року він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в темну пору доби під час дощу рухався на автомобілі в с. Миколаївка, де здійснив наїзд на потерпілого, який помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом статті 334 КПК України, суд зокрема зобов'язаний мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд першої інстанції, вирішуючи, у мотивувальній частині вироку, питання про вид покарання, яке необхідно призначити засудженому, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу ОСОБА_4. обставини, які пом’якшують покарання, прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, в порушення вимог статті 334 КПК України, суд вказав в резолютивній частині вироку призначене покарання ОСОБА_4 із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши засудженого від основного покарання встановив іспитовий строк 3 роки, жодним чином не мотивуючи прийнятого рішення.
В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, роз’яснено, що порушення при складання вироку статей 332-335 КПК України може бути підставою для його скасування.
Як вбачається з протоколу судового засідання суду першої інстанції, представником потерпілого ОСОБА_1 вказаний ОСОБА_6, проте в порушення вимог статті 52 КПК України, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які документи на підтвердження процесуальних прав даної особи в якості представника потерпілого.
Згідно пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року за № 13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”, головуючий у судовому засіданні відповідно до вимог статті 295 КПК України роз’яснює потерпілому, цивільному позивачеві (їх представникам) права й обов’язки,
В протоколі судового засідання відсутні відомості про роз’яснення судом під час розгляду кримінальної справи представнику потерпілого його прав та обов’язків.
Крім цього з даного протоколу судового засідання вбачається, що під час судових дебатів потерпілому та його представнику не було надано право на виголошення промови.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
02 липня 2004 року за № 13 „Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів” визначено, якщо у справі беруть участь потерпілий і його представник, право на виголошення промови в судових дебатах надається їм обом.
Ненадання слова в судових дебатах потерпілому, цивільному позивачу, їх представникам є підставою для скасування вироку.
Також слід звернути увагу, що відповідно до пункту 24 вище вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред’явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз’яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції, розв’язавши цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та стягнувши з приватного акціонерного товариства „Просто-страхування” на його користь кошти у відшкодування завданої йому засудженим ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, розглянув позов, що не випливає з пред’явленого обвинувачення.
Оскільки місцевим судом під час розгляду кримінальної справи допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку, колегія суддів вважає, що даний вирок підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1, задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від
19 травня 2010 року, щодо ОСОБА_4, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
СУДДІ:
Карнаух А.С. Акуленко С.О. Миронцов В.М.