Справа № 22ц-4571/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Требух Н.В.
Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі:
з участю: Рачовій І.І.,
представника позивача Голобородова В.Л., відповідача ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 липня 2010 року у справі за позовом кредитної спілки „Укрсоцкредит” до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулись до суду з апеляційними скаргами на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 липня 2010 року, яким з них солідарно стягнуто на користь КС „Укрсоцкредит” 24834 грн. та на відшкодування судових витрат по 184 грн. 17 коп. з кожної.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість; порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд безпідставно ухилився від перевірки обгрунтованості розрахунку суми позову, наданого позивачем, не перевірив законності вимог позивача щодо нарахування та сплати додаткових відсотків; не враховано, що вона сплатила позивачу кошти в сумі 6477 грн., проте із розрахунків позивача вбачається, що на погашення кредиту направлено лише 368 грн.70 коп., а на сплату додаткових відсотків -2415 грн.78 коп.
Судом не дана юридична оцінка змісту п.3.2 кредитного договору в частині нарахування додаткових відсотків. Під цим поняттям сторони розуміли пеню, проте пеня нарахована в розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, і для суду повинно бути очевидним, що стягнення пені в розмірі 12462 грн. за користування кредитом 10000 грн. не відповідає принципам розумності та справедливості.
Також апелянт вказує, що судом порушені норми процесуального права, оскільки вона не повідомлялась належним чином про судовий розгляд справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з”ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Апелянт зазначає, що строк виконання основного зобов”язання згідно кредитного договору та договору поруки настав 28 вересня 2009 року і оскільки КС „Укрсоцкредит” протягом шестимісячного строку не пред”явила вимоги до неї, як поручителя, відповідно, дія договору поруки припинилась з 29 березня 2010 року. Жодних повідомлень про невиконання позичальником зобов”язань ОСОБА_7 не надходило, відповідно і обов”язку сплачувати суми заборгованості у неї не виникало.
Крім того, апелянт вважає, що судом не були враховані положення ч.3 ст.551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. ОСОБА_7 також зазначає, що вона самостійно виховує та утримує двох неповнолітніх дітей, не має нормальних житлових умов, наявні захворювання потребують постійного лікування та коштів, які вона не здатна буде сплачувати при виконанні судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено кредитний договір №797-Д, згідно якого остання отримала кредит в сумі 10000 грн.; строк надання кредиту - 18 місяців, від 28 березня 2008 року по 28 вересня 2009 року; позичальник зобов”язувалась сплачувати за користування кредитом проценти - 4,2% за кожний місяць користування кредитом, які нараховуються на фактичний залишок суми кредиту відповідно до договору за час користування кредитом.
На забезпечення вказаного кредиту 28 березня 2008 року був укладений договір поруки №437-Д між КС „Укрсоцкредит” та ОСОБА_7, згідно якого поручитель зобов”язався відповідати перед кредитором в повному об”ємі за своєчасне і повне виконання зобов”язань ОСОБА_8 за договором споживчого кредиту.
Проте позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала, в зв”язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту, відсоткам та додатковим відсоткам.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості в сумі 32347 грн., які зменшені до 24 834 грн. згідно уточнюючого розрахунку на а.с. 28 і зазначена сума стягнута судом.
Дана сума складається з суми основного боргу – залишок тіла кредиту 9631 грн.30 коп.+ 2831 грн. 57 коп.( відсотки за користування кредитом) за період з 29 вересня 2009 року по 29 березня 2010 року =12 462 грн.87 коп.
П.3.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків сплати платежів згідно цього договору, які включають заборгованість за кредитом, заборгованість по сплаті процентів, позичальник сплачує на користь спілки додатково проценти в розмірі 1% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення. А також у разі порушення кінцевого строку повернення кредиту та процентів по ньому позичальник сплачує на користь спілки додатково проценти в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення до повного погашення кредиту та процентів по ньому.
Згідно уточнюючого розрахунку сума додаткових відсотків становить 12 372 грн.: 2548 грн.38 коп. додаткових відсотків за кожен прострочений день за період з 29 вересня 2009 року по 29 березня 2010 року та 9823 грн.62 коп. додаткових відсотків по 1% за кожен прострочений день на залишок тіла кредиту за період з 29 вересня 2009 року по 08 січня 2010 року у зв”язку з порушенням кінцевого строку його повернення.
Зазначений розрахунок апелянтом не спростований, а доводи ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду зводились до того, що підлягає стягненню різниця між отриманою нею сумою за кредитним договором та сплаченою сумою (10 тис. грн. – 6477 грн.= 3523 грн.), що не узгоджується з положеннями зобов”язального права та умовами кредитного договору.
Крім того, п.4.3 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту і процентів відбувається в такому порядку: першочергово погашаються проценти, а в наступну чергу - основна сума кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що наявне порушення позичальником зобов”язань щодо строків повернення кредиту, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо розміру заборгованості по тілу кредиту.
Також апеляційний суд враховує, що згідно ст.204 ЦК України кредитний договір у даному спорі є правомірним і протилежне апелянтом ОСОБА_8 не доведено, тому доводи щодо ненадання судом юридичної оцінки п.3.2 кредитного договору щодо права кредитної спілки на нарахування додаткових відсотків не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції вірно застосовані ст.ст. 1048-1052, 1054, 526, 553, 554 ЦК України до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8, а також ОСОБА_7 щодо зменшення розміру неустойки не заслуговують на увагу, враховуючи зменшення позивачем заявлених вимог з врахуванням даної обставини, а також враховуючи принцип обов”язковості виконання договірних зобов”язань та ступінь їх виконання боржником.
Виходячи з чинних норм ЦПК України, що регламентують питання апеляційного розгляду, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для направлення справи на новий розгляд.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 про припинення дії договору поруки 28 вересня 2009 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що дія договору поруки не припинена.
Так, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, установленого в договорі поруки.
П.5.1 договору поруки встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпечуваних ним зобов”язань, тобто, в зв”язку з повним виконанням сторонами умов кредитного договору.
Згідно ж ст.599 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, і не оспорюється сторонами, основне зобов”язання - кредитний договір залишається невиконаним, тому договір поруки не є припиненим.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційні скарги належить відхилити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: