АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м . Чернівці « 14 » вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Петлюка В.І., Кифлюка В.Ф.
за участю прокурора Малик Н.В.
та засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від « 22 » червня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження , уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий 13.02.2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівців за ст. 186 ч.2, 69 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, -
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України і призначено покарання у виді 3 (трьох) років шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено – тримання під вартою.
Строк відбування покарання обчислено з 18.11.2009 року.
Справа № 11-311/2010 р. Головуючий у І інстанції: Ярема Л.В.
Категорія ст. 185 ч.3 Доповідач: Тарбинський В.Г.
КК України
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження , уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий згідно постанови Шевченківського районного суду від 24.10.2009 року та звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ст.ст. 185 ч.3, 186 ч.2 КК України, застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері, -
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено – підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь потерпілої 5 373 гривні.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду 17 листопада 2009 року приблизно о 03 годині 30 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вступивши у попередню змову, з метою заволодіння чужим майном та діючи умисно, протиправно, з корисливих спонукань, шляхом зняття скла дверей, таємно проникли в приміщення бару «Робінзон», вул. Головна, 216-А у м. Чернівцях, що належав потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно викрали майна на загальну суму – 11 789 грн., заподіявши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду, а також обраний запобіжний захід щодо нього у вигляді взяття під варту - скасувати, а його виправдати.
При цьому посилається на те, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Також вважає, що суд побудував обвинувальний вирок, виключно на показаннях ОСОБА_2, який оговорив його.
Крім того, просить в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 в частині стягнення з нього відповідної суми збитків - відмовити.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, підтримавшого свою апеляцію, вислухавши думку прокурора, яка просила вирок Шевченківського районного суду залишити без змін, розглянувши справу, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України з врахуванням тих доводів, які наведені у вироку суду.
Винність ОСОБА_1, у вчиненні вказаного злочину, доведена показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, протоколом виявлення та вилучення викрадених речей від 18.11.2009 року і протоколом огляду від 18.11.2009 року, якими підтверджується, що викрадені засудженими речі, які були сховані у підвальному приміщенні будинку, де проживав ОСОБА_1, були виявлені та вилученні, а також іншими зібраними по справі доказами.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.3 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна – крадіжки, вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб та з проникненням у приміщення.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 районний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що останній є раніше судимий, його молодий вік, а також його посередню характеристику за місцем проживання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не було встановлено.
З врахуванням обставин справи, даних про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, ступеня тяжкості вчиненого злочину, його посередню характеристику за місцем його проживання, а також те, що вказаний злочин він вчинив в період не знятої та непогашеної судимості, колегія суддів вважає, що міру покарання, призначену судом за ст. 185 ч.3 КК України, ОСОБА_1 у виді 3 (трьох) років шести місяців позбавлення волі, слід залишити, оскільки вона є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи апелянта про те, що вирок суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи , також те, що суд побудував обвинувальний вирок, виключно на показаннях ОСОБА_2, який оговорив його - безпідставні та спростовуються наданими матеріалами справи, а тому підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 суд не знаходить.
Крім того, суд правильно визначив розмір матеріальної шкоди, заподіяний засудженими потерпілій в сумі - 5 373 грн., а тому посилання в апеляції засудженого ОСОБА_1 на те, щоб відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 в частині стягнення з нього відповідної суми збитків є надуманими.
Підстав для його виправдання як про це просив апелянт, суд не вбачає.
При прийнятті даного рішення суд керувався вимогами закону і ним прийнято вірне рішення
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від « 22 » червня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий В.Г. Тарбинський
Судді В.І. Петлюк
В.Ф. Кифлюк
Копія вірна: суддя