ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року Справа № 2а – 1306/10
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого судді: Назарцевої В.О., при секретарі Клімової С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни, -
ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Будьоннівського райсуду м. Донецька з адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни, починаючи з січня 2009 року та продовжувати стягнення з 01 січня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог у своєму позові позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивачка ОСОБА_1 просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача сплатити їй надбавку до пенсії у розмірі 30% від мінімальної заробітної платні, з січня 2009 року та продовжувати стягнення з 01 січня 2010 року.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, але від неї до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у її відсутність. Крім того, до суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09 липня 2007 року. Разом з тим, у 2007 році не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не було визначено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, в якому порядку. Крім того, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, визначених відповідно до цього Закону. Таким чином, для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується. Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, котра народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням на її ім’я за НОМЕР_1 від 22 січня 1998 року.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопаду 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Будь-яких обмежень щодо застосування вказаного Закону України у 2009 році не передбачено.
Тому відповідач повинен сплатити позивачці ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопаду 2004 року № 2195-4.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому суд приходить до висновку, що відповідач повинен сплатити позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії «дітям війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_1 щодо підвищення пенсії, як дитині війни, у 2010 році та наступні роки, то суд вважає, що необхідно відмовити позивачці у задоволенні цих вимог, оскільки вони стосуються стягненню грошей у майбутньому і на час розгляду справи судом не встановлено факту порушення прав позивача відповідачем за вказаний період.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни” визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дітям війни, з січня 2009 року та продовжувати стягнення у 2010 році, задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Пенсійного фонду України у Будьоннівському р-ні м. Донецька щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як дитині війни з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 02 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя :