апеляційний суд
автономної республіки крим
Справа № 22-ц-1266-Ф / 06 Головуючий суду першої інстанції Сміла А.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Соболюка М.М.,
Полянської В.О.
при секретарі Березовському М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу судді Керченського міського суду АР Крим від 21 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді позовну заяву було повернено позивачці відповідно до пункту 5 частини 3 статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки згідно цієї норми заява повертається у випадках, коли заява про розірвання шлюбу подана під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. на ухвалу судді ставиться питання її скасування.
Вимоги апеляційної скарги грунтується на тому, що при постановленні ухвали судом не правильно застосовані норми матеріального права. Апелянт вказує, що вимоги Сімейного кодексу щодо неможливості пред'явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини позбавляють права звертатися до суду з таким позовом лише чоловіка, оскільки даною нормою захищаються права жінки і матері.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, при цьому такий позов не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.
Частини 3 і 4 вказаної статті також містять винятки з наведеного правила, але таких обставин судом встановлено не було і позивачка не посилалась на них ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі.
Посилання ж ОСОБА_1. на те, що вимоги частини 2 статті 110 Сімейного кодексу України стосуються лише чоловіка, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів. Норма, яка унеможливлює пред'явлення позову одним із подружжя протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини є реалізацією конституційного принципу рівності чоловіка і дружини.
Колегія суддів також не може взяти до уваги посилання позивачки на положення постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», оскільки Кодекс про шлюб та сім'ю України втратив чинність з набранням чинності Сімейним кодексом України (з 1 січня 2004 року), який інакше регулює спірні правовідносини.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення в силі оскаржуваної ухвали суду, оскільки вона постановлена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права і з виконанням вимог цивільного судочинства.
На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 308 і 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Ухвалу судді Керченського міського суду АР Крим від 21 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.