Справа № 2 -1555/10

    Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И                                            

9 вересня 2010 року                              

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді                       Малех І.Б.

при секретарі                                           Костюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

у с т а н о в и в:    

29 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь суму боргу за договором позики, що становить 2 200,00 грн., 1 700,00 доларів США та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

 В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що осінню 2008р. позичив відповідачу ОСОБА_2 2 500,00 грн. та літом 2009р. – 2 700,00 доларів США. Дані суми позичав відповідачу шляхом передач їх в Україну, так як перебував в дані періоди часу за кордоном. Після приїзду в Україну, на підтвердження позики даних коштів була складена письмова розписка, згідно якої відповідач зобов’язалась повернути позичені кошти на протязі січня  2010р., проте, як і у встановлений строк, так і на сьогоднішній день останньою не було сплачено повної суми на предмет погашення боргу, лише в листопаді 2010р. відповідач віддала йому частину позичених коштів в сумі 300 грн. та 1 000,00 доларів США, тому позивач просить, суд, задовольнити його позов в повному об’ємі.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, а саме в частині суми боргу, просить замінити суму вказану в доларах США на суму в національній валюті, а саме згідно довідки № 13-20/3340 від 07.07.2010р. Управління НБУ у Львівській області, що в матеріалах справи, станом на 28.03.2010р. офіційний курс гривні до долара США становить 793,1 грн. за 100 доларів США, тому позивач просить стягнути з відповідача в його користь не 1 700,00 доларів США, а 13 482,00 грн., загальною сумою 15 682,70 грн.,  2 000,00 грн. витрат на правову допомогу та судові витрати. Крім того, пояснив, що першу частину коштів, тобто 2 200,00 грн. позичив відповідачу на її прохання осінню 2008р., будучи при цьому за кордоном, шляхом передачі через свою сестру ОСОБА_4, а другу частину коштів – 2 700,00 доларів США передав відповідачу літом 2009р. шляхом електронного переказу.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги з подальшими уточненнями підтримав у повному об’ємі, зіславшись на обставини, викладені в позові та уточненні. Просить позов задовольнити в повному об’ємі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю заперечила щодо позовних вимог, подавши на адресу суду заперечення на позовну заяву, в яких вказала, що не позичала в позивача ОСОБА_1 жодних коштів, а ні осінню 2008р., ні літом 2009р., оскільки останній у вказані періоди часу перебував за межами України, а розписку щодо позичених коштів вона була змушена написати позивачем, через те, що останній по приїзду в Україну, постійно чинив на неї моральний тиск, вчиняв сварки, скандали, з приводу користування житлом, тому вона надала йому 1000 доларів США та 300 грн. на побутові потреби. Крім того вказала, що свідки, вказані в розписці, при її написанні присутні не були, тобто підписувались без її участі та у невідомий їй час.  

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги з подальшими уточненнями повністю заперечили. Просять суд у позові відмовити.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала, що була присутня при складанні розписки, щодо позичених коштів сторонами та вказала, що їй відомо як позивач ОСОБА_1 пересилав відповідачу  ОСОБА_2 кошти, в той час, коли перебував за кордоном. Також вказала, що розписка складалась в квартирі позивача та відповідача, при цьому на відповідача не чинилось жодного тиску, все відбувалось в добровільному порядку, про що вона розписалась у письмовій розписці. Крім неї в квартирі були присутні ОСОБА_8 та сторони по справі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надав суду аналогічні за змістом та по суті показання, вказавши, що він також був присутній при написанні розписки з боку відповідача на адресу позивача щодо позики коштів. Жодного тиску на відповідача не чинилось, всі дії з боку останньої здійснювались добровільно.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що являється сестрою позивача ОСОБА_1, який будучи за кордоном, в жовтні 2008р. попросив її передати відповідачу ОСОБА_2 2 500,00 грн, що були в неї на зберіганні, що вона і зробила. Щодо решта позиченої суми їй стало відомо від позивача ОСОБА_1, після приїзду в Україну. Для яких цілей здійснювалась позика з боку позивача їй невідомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що являється чоловіком відповідача ОСОБА_2 та вказав, що між останньою та позивачем не укладалось жодних угод щодо позики коштів, а дії позивача, що спрямовані на повернення йому позичених коштів, являються наклепом, так як між сторонами та між ним особисто тривалий час продовжуються сварки, скандали, з приводу користування житловим приміщенням, в якому вони проживають, тому відповідач надала позивачу 1 000,00 доларів США та 300 грн., з метою залагодження спору. Дана розписка написана відповідачем під тиском, проте вони, з приводу цього не зверталися в жодні правоохоронні органи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та її представників, свідків по справі, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині позовних вимог щодо стягнення суми боргу, в решті позовних вимог позивачу слід відмовити за безпідставністю.

В судовому засіданні встановлено, що осінню 2008р. позивач ОСОБА_1, будучи за кордоном, позичив відповідачу ОСОБА_2 2 500,00 грн., шляхом передачі коштів через його сестру – свідка ОСОБА_4 та літом 2009р. позичив відповідачу 2 700,00 доларів США, шляхом електронного переказу. Після приїзду в Україну, на підтвердження позики даних коштів сторонами була складена письмова розписка, згідно якої остання, зобов’язалась повернути позивачеві позичені кошти на протязі січня 2010р., проте, як і у встановлений строк, так і на сьогоднішній день відповідачем не було сплачено повної суми на предмет погашення боргу, лише в листопаді 2010р. відповідач віддала йому частину позичених коштів в сумі 300 грн. та 1 000,00 доларів США.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника чи інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначено грошової суми, що сторонами і було зроблено.

Згідно вимог ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві  позику /грошові кошти/ у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві/ у строк та  в порядку, що встановлені договором.

    За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача заборгованості, в сумі 15 682,70 грн. є підставними та підлягають до задоволення.

    Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу, позивачу слід відмовити в зв’язку  з тим, що останнім не було суду надано жодних доказів, які підтверджують оплату послуг надання йому правової допомоги.

 Крім того з відповідача слід стягнути в користь позивача витрати  з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  справи в розмірі 120,00 грн. та державне мито в розмірі 157,15 грн.

Керуючись ст.ст. 526,629,1046,1047,1049, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

     позов задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 682 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. боргу.

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 50 коп. державного мита.

  У решті позовних вимог відмовити за необгрунтованістю

       Рішення Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова, шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                          І.Б.Малех