У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 15 лютого 2010 р. за позовною заявою ОСОБА_2 до Ясінянської селищної ради, третя особа з самостійними вимогами – ОСОБА_3, про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування, -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом у липні 2009 р.
Просила визнати протиправним та скасувати рішення Ясінянської селищної ради № 1058 від 22 грудня 2008 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3».
На обґрунтування зазначала, що рішенням селищної ради № 66 від 04.08.92 р. їй було надано в користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0.40 га, на частину якої площею 0.1020га відповідно до вказаного рішення претендує ОСОБА_3
Рішенням Рахівського районного суду від 15.02.10 р. у позові відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення через неповне з’ясування судом обставин, що мають значення справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
У письмових запереченнях Ясінянський селищний голова Поляк Д.Ю. указує на цілковиту безпідставність апеляційної скарги (а.с.121-124).
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник – адвокат ОСОБА_5, підтримали скаргу. Представник Ясінянської селищної ради Боднарюк І.І. не визнав скарги. ОСОБА_3 не з’явився, хоча про час і місце судового засідання був належно повідомлений.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка (площею 0.1020га), на якій розташоване гноєсховище, не входить до земельної ділянки площею 0.40 га, якою користується позивачка.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Разом з тим, у відповідності з вимогами ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист своїх прав лише в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачка є користувачем земельної ділянки для сінокосіння площею 0.40 га по АДРЕСА_1 за договором на право тимчасового (25 р.) користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.08.92 р. Як видно з плану тимчасового землекористування до цього договору (а.с.27), плану зовнішніх меж землекористування до державного акту на право постійного користування землею, виданого в квітні 2000 р. сільськогосподарському кооперативу «Гірський» (а.с.23-26), горизонтальної зйомки (повторного обміру) земельних ділянок в урочищі «Берег» с. Ясіня (а.с.31)., схематичного плану земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.32) та інших документів (а.с.70-71, 75, 83-85) земельна ділянка площею 0.1020га для обслуговування належного ОСОБА_3 гноєсховища (з дозволом на реконструкцію під житловий будинок) не входить до вказаної земельної ділянки ОСОБА_2, тобто остання є лише суміжним землекористувачем.
Підтвердженням цьому є також факт звернення позивачки в 2000 р. до Ясінянської селищної ради із заявою про надання їй земельної ділянки, на якій розміщено гноєсховище (рішенням селищної ради від 18.05.2000 р. у задоволенні заяви відмовлено через належність указаної ділянки з квітня 1999 р. сільськогосподарському кооперативу «Гірський» на праві постійного користування (а.с.131).
Отже, рішення Ясінянської селищної ради № 1058 від 22 грудня 2008 р. жодним чином не порушує земельних прав та інтересів позивачки, тобто висновки суду першої інстанції є цілком правильними, а доводи апеляційної скарги з цього приводу – безпідставними.
Решта доводів не заслуговують на увагу, оскільки стосуються питань права власності ОСОБА_3 на будівлю гноєсховища та оформлення землевпорядної документації апелянта (та її дітей), що не має правового значення для спору.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
2. 2. Рішення Рахівського районного суду від 15 лютого 2010 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: