У   Х   В   А  Л   А

І м е н е м   У к р а ї н и

21 вересня 2010 року                                                    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

 головуючого –  Демченка С.М.,

 суддів –  Лізанця П.М., Животова Г.О.

  за участю прокурора – Міцоди К.Д.,

  та засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Тячівського району, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Тячівського районного суду від 1 липня 2010 року, яким

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, сезонний робітник, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.  

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням впродовж 2 років іспитового строку та покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання та роботи.  

Вирішено питання щодо речових доказів у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він у липні 2009 року в урочищі „Плеша” біля с.Ганичі Тячівського району зірвав одну дикоростучу рослину коноплі, переніс її  до свого помешкання в будинок АДРЕСА_1 і зберігав на горищі будинку до квітня 2010 року.

23 квітня 2010 року ОСОБА_1 шляхом подрібнення висушеної коноплі виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану) вагою 9.1092 г, який цього ж дня по АДРЕСА_1 незаконно збув  ОСОБА_2 за 250 гривень.

В апеляції прокурор,  н е оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати і постановити новий вирок, призначивши останньому за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому, як зазначає прокурор, суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не повною мірою врахував характер та підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину. За таких обставин, на думку прокурора, суд безпідставно застосував до  ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання.

Засудженим ОСОБА_1 вирок не оскаржено.

   Дослідивши матеріали справи, заслухавши промову прокурора, який підтримав апеляцію та пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що  вирок суду слід залишити без змін ,а апеляцію прокурора без задоволення з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за  обставин,  викладених  у вироку,  крім  його власного  зізнання доведена  сукупністю зібраних  у справі  доказів і в апеляції не  оспорюється.

При призначенні  ОСОБА_1 покарання,   суд  першої інстанції врахував  ступінь   тяжкості  вчиненого   злочину, його особу, всі обставини справи , в тому числі й ті на які вказує прокурор в апеляції.

Покарання  призначено з  дотриманням   вимог  ст.65 КК України,  в межах  санкції  статті,  яка передбачає  відповідальність за даний злочин,  тому апеляційний  суд підстав  для  скасування  вироку у цій  частині  не знаходить.

Керуючись  ст.ст. 365,366 КПК  України,  апеляційний суд ,

                                                    У Х В А Л И В:

апеляцію  прокурора залишити без задоволення, а вирок  Тячівського районного  суду  від  01 липня  2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України - без змін.  

Головуючий :

Судді: